Акмеологічні підходи до формування особистості учня на уроках зарубіжної літератури

Акмеологія (від давньогрецького асме – квітуюча сила, вершина ) – наука про досягнення людиною вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей. Об’єктом цієї молодої науки є зріла особистість, яка прогресивно розвивається і самореалізується, головним чином, у професійних досягненнях. Таким чином, зрілість – визначальна умова високого професіоналізму. Однак, щоб досягнути її, людині необхідно ще в дошкільному, шкільному та юнацькому віці сформувати у собі

характерні риси особистості, незалежно від конкретного майбутнього фаху. Ці риси доволі повно визначив у своїй концепції особистісної зрілості російський академік А. О. Реан. Зокрема він виділяє чотири базових компоненти зрілості: відповідальність, терпимість, саморозвиток та інтегративний компонент.

Відповідальність – те, що відрізняє соціально незрілу особистість від особистості середньої норми зрілості. Зріла особистість бере відповідальність за все, що відбувається з нею в житті, на себе. На думку Дж. Роттера, йдеться про інтернальний локус контролю. Життєве кредо такої людини звучить приблизно

так: “Я сам відповідаю за свої успіхи і невдачі. Від мене самого залежить моє життя. Я повинен і можу це зробити”.

Терпимість – наступна важлива складова соціальної зрілості особистості. А. О. Реан у своїй концепції звертає увагу на два її види: сенсуальну і диспозиційну. У той час, коли сенсуальна зв’язана із стійкістю до спливу соціального середовища, з послабленим реагуванням на якийнєбудь несприятливий чинник за рахунок зниження чуттєвості до його впливу, то диспозиційна в основі має принципово новий механізм, який забезпечує терпимість особистості в умовах соціальних взаємодій. Така терпимість, за образним висловлюванням автора концепції, є терпимістьпозиція, терпимістьустановка, терпимістьсвітовідчуття.

Саморозвиток – третій базовий компонент особистісної зрілості. Потреба в ньому для неї є основною. ідеї “самості” (самореалізації, саморозвитку, самовдосконаленню ) А. О. Реан відводить перше місце в акмеології особистості.

Інтегративний компонент особистісної зрілості інтегрує всі попередні й формує ту системну властивість, яка виявляється у позитивному ставленні людини до самої себе і оточуючого світу. Оптимізм, віра в себе і в людей завжди супроводжують особистісно зрілу людину.

Згадані риси особистісної зрілості можна з успіхом виховувати під час вивчення загальноосвітніх навчальних дисциплін. Такої думки притримується вчителька Рівненської гуманітарної гімназії Тетяна Євгеніївна Процюк. Вона вважає, що уроки зарубіжної літератури – це надійний педагогічний інструментарій формування особистісно зрілої людини. На своїх уроках учителька з успіхом знаходить ті фрагменти з творів зарубіжної літератури, за допомогою яких з’являється можливість стимулювати процес формування в учнів згаданих базових компонентів особистісної зрілості: відповідальності, терпимості, потягу до саморозвитку та самоактуалізації, позитивного ставлення до життя.

Така постановка проблеми вимагає нетрадиційних підходів не лише до відбору змісту навчального матеріалу, а й форм його реалізації. Останні нерідко вибудовуються на принципі глобалізації, що у свою чергу базується на відкритті гештальтпсихологів, згідно з яким сприймання будьякого цілісного об’єкта передує сприйманню його частин. Доведено, що навіть маленькі діти сприймають об’єкт в цілому: спочатку загальні риси, а потім окремі елементи Коффка, Осгуд, див.

Зважаючи на це, навчальний матеріал тем переструктуровується таким чином, щоб учень уже на вступному уроці отримав первинне синтезуюче враження про весь тематичний блок. Учителька ознайомлює вихованців з програмовими вимогами, видами домашніх робіт, перспективними завданнями для підсумкового уроку, індивідуальних або колективних проектів. Наступні уроки представлені відомими у сугестопедичній системі болгарського професора Г. К. Лозанова “етюдними розробками. Завершує вивчення об’єднаної теми підсумковий урок, який присвячується презентації індивідуальних та колективних проектів. Під час їх підготовки учні отримують можливість самоактуалізуватися, випробовуючи себе в різних ролях, залежно від власних смаків, уподобань та здібностей. Наприклад, одному цікаво відчути себе художником, іншим – поетом, режисером, екскурсоводом, критиком, істориком тощо. Важливим тут є не стільки те, що на таких уроках сфера захоплень дітей не лише розкривається й отримує свій подальший розвиток, а й те, що учень привчається бачити світ і себе самого в ньому крізь чарівний кристал свого захоплення. Це надзвичайно важливо для автентично спрямованої людини – майбутнього професіонала високого класу.

Прикладами глобалізованої розробки навчального матеріалу у практиці ТЄ. Процюк є такі теми: “Друга світова війна у дзеркалі літератури” ( 11 кл. ); “Пригодницька література” з підсумковим уроком “Герой пригодницької літератури. Який він?” (6 кл.); “Фантастика та пригод ницька література” з підсумковим уроком “Всесвітня популярність творів про Шерлока Холмса” (7 кл.).

Як бачимо, на таких уроках широко використовується проектна технологія у поєднанні з технологією дослідницького характеру. Навчальний процес вибудовується на високому рівні труднощів. Перед учнями ставляться вимоги самостійного здобуття нових знань не лише з літератури, а й з інших навчальних предметів; уміння працювати в групі, вносити пропозиції, слухати партнера, аналізувати його ідеї, у випадку обгрунтованої необхідності змінювати свою позицію. Особлива увага звертається на розвиток креативності мислення, насамперед здатності реалізувати процедури творчої діяльності, сформовані російським дидактом І. Я. Лернером. Найважливіші з них відомий дидакт визначає як уміння:

1) самостійно переносити раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;

2) бачити нову функцію об’єкта;

3) усвідомлювати структуру об’єкта;

4) бачити нову проблему в новій ситуації; 5) шукати альтернативи рішення чи його способу. Окрім цього, у ході підготовки проектів, а також під час виконання проблемних завдань безпосередньо на уроці з метою актуалізації творчого потенціалу гімназистів вчителька пропонує їм низку конкретних методик, стратегій і тактик творчої діяльності. Серед них відомі у креативній акмеології методики “Перетворюючого мислення”, “Примусового зв’язку”, “Якби я був ( ла )…”, “Альпініст”, “Дерево пізнання”, “Переводу чуттєвого, інтуїтивного у їхнє мовне висловлювання” та інші. Вони сприяють формуванню творчої компетентності особистості, яка, згідно з концепцією креативності як універсальної творчої здібності Дж. Плфорда, передбачає наступне:

А) здатність учня до виявлення і постановки проблеми;

Б) здатність до висловлювання великої кількості

Різноманітних ідей;

В) уміння відповідати на подразники нестандартно;

Г) здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;

Д) розвиток уміння вирішувати проблеми.

Палітра особистісноорієнтованих творчих завдань, які пропонує гімназистам Тетяна Євгеніївна, багата і різноманітна.

Наприклад, створення слайдів до твору (балада “Рукавичка” Ф. Шиллера), малювання карти мандрів Дон Кіхота, складання логічної схемиланцюжка “Етапи життя героя” (Діка Сенда, Скруджа, Цахеса та ін..); малювання асоціативних малюнків до вивчених творів (казок, байок, оповідання А. Чехова “Товстий і тонкий”, оповідання Дж. Олдріджа “Останній дюйм”, казкипритчі А. СентЕкзюпері “Маленький принц” та ін.); підбір експонатів для музею письменника, героя художнього твору (музей Шерлока Холмса, “Англія XІІ ст.” за романом В. Скотта); продовження цитатної доріжки за рахунок власних лаконічних висловлювань з приводу висунутих проблем; створення “формул” успіху та справжньої особистісно зрілої людини (“формули” успіху Шерлока Холмса та справжньої людини за романом Жуля Берна “П’ятнадцятирічний капітан”); написання сенканів про літературних героїв та письменників, написання власних поезій після прочитаного художнього твору (О. Грін “Пурпурові вітрила”, А. Конан Дойл “Пригоди Шерлока Холмса” та ін.; складання кодексів честі (кодекс честі лицаря за романом В. Скотта “Айвенго” та баладою Ф. Шиллера “Рукавичка”); написання законів країни Ліліпутії; створення символів художніх творів; створення “палітри твору” (А. Конан Дойл “Собака Баскервілів”), малювання схеми оповідання (А. Чехов “Товстий і тонкий”).

Для тих гімназистів, у яких підвищений інтерес до перлин класики світової літератури, створена “Літературна студія”. На її заняттях студійці удосконалюють техніку читання улюблених поезій, підбирають до них супровідасоціацію, образисимволи, які передають почуття, враження від твору. В якості їх нерідко виступають власні малюнки, репродукції картин відомих художників, музичні фрагменти, власні поезії. Гімназисти вчаться імпровізувати, експериментувати, висловлювати в малюнках, іграх свої власні почуття, переводити в мовне висловлювання інтуїтивне, чуттєве.