“Трагедія маленької людини в романі “Злочин і кара”


Творчість великого російського письменника Федора Михайловича Достоєвського охарактеризувати не так і просто. З одного боку, в його творчості часто були зображені так звані маленькі люди – особи з неймовірно складною долею і життям, як існують в обставинах, що перебувають на межі людських. Водночас автор зміг показати, що навіть в таких умовах люди по-справжньому жили. У житті кожного з них не відбувалося нічого надприродного і такого, що з боку може здатися вражаючим. Звичайні бідні, маленькі люди, які, здається, після своєї загибелі підуть у забуття моментально. Але при ретельному прочитанні романів автора, зокрема “Злочину і кари”, стає зрозуміло, що навіть сама маленька і незначна людина піддається просто неймовірним внутрішнім пристрастям і переживанням. Досить згадати душевні метання головного героя “Злочину і покарання” Родіона Раскольнікова та інших дійових осіб, щоб зрозуміти це. З одного боку, пристрасті та емоції – це добре. Без них життя не можна вважати повноцінним. Але з іншого боку, як мені здається, в різних обставинах ці пристрасті стають горезвісними та мають зовсім далекий від бажаного результат.

Мені видається, що трагедія маленької людини в романі Федора Достоєвського “Злочин і кара” проявляється саме в тому, що всі ті граничні емоції, сильні відчуття і бурхливі пристрасті мали місце на тлі дуже складного


побуту і нестерпного повсякденного життя. Головний герой був змучений нуждою, він жив у тісній кімнаті, але був в той же час в постійному прагненні отримати краще життя, як і, напевно, кожна людина в її віці. Чи потрібні були йому ті муки, з якими він зіткнувся після свого фатального вчинку? Навіщо маленьким людям, які нічого не вирішуть і проживають своє життя так, як вийде, совість і страждання через свої злодіяння? Як мені здається, саме це і є трагедією всього роману. Людина, незалежно від свого матеріального становища та умов життя, залишається все тією ж подобою Божою, яка не позбавлена нічого людського. В той же час набагато краще для спокою та гармонії було б від цих пристрастей відмовитися.

Все вищезгадане стосується не тільки головного героя, але і всіх інших дійових осіб роману. Безпробудне пияцтво Мармеладова, гріхи і самообман Катерини Іванівни і відмова від власних принципів Дуні – все це було зумовлене нуждою і супроводжувалося гігантськими, але нерозв’язними душевними муками.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Трагедія маленької людини в романі “Злочин і кара”

Categories: Твори на задані теми

Links