Не хлібом єдиним жива людина

Людству хочеться пісень. Л. Мартинов Ставити питання про те, що важливіше для людини: матеріальне начало або духовне, побут або життя душі – некоректно. Духовне життя нації завжди залежить від економіки. Ми, українці, не виняток. Духовне відродження українського народу тісно пов’язане з економічною і соціальною ситуацією в нашій країні. Коли йде зубожіння значної частини населення, здається, не варто і думати про високі матерії, про духовне життя. Але я не згодна з цією позицією.
Спочатку усіх нагодувати, забезпечити, зробити багатими,

а потім займатися питаннями культури, проблемами духовності – це помилковий шлях. Ще в Древньому Римі, тобто до нашої ери, народ вимагав “Хліба і видовищ!” Матеріальне і духовне в ті далекі часи на рівні народної інтуїції існували паралельно. За період збагачення можна втратити ще більше, ніж зараз загублено. Може скластися так, що буде пізно. У суспільстві споживання ставлення до духовних і культурних цінностей теж споживче. Тому потрібно починати зараз. І не з рішення глобальних проблем, а з себе.
Проаналізуй, що ти читаєш і чи читаєш узагалі що-небудь, крім бульварної преси. Що ти дивишся по “ящику”
і чому саме це? Чи знайомий ти з літературною спадщиною свого народу? Коли ти останній раз був у театрі? Чи чув ти хоч одну справжню українську пісню, а не просто пісню українською мовою про те, що “купила мама коника, а коник без ноги”? Якщо ти не вимкнеш телевізор, коли там з’явиться капела “Думка” або хор імені Г. Мотузки, і хоч один раз послухаєш, що і як вони співають, ти більше не станеш слухати про “безногого коника”. Тому що зрозумієш, де справжнє, а де сміття.
Кожен з нас відповідає за своє духовне і культурне зростання. Ніхто за тебе цього не зробить. Один раз, переборовши, може, себе, але дочитай до кінця “Катерину” Т. Шевченка, “Мідний вершник” О. Пушкіна, “Поему без героя” Анни Ахматової. Ти й сам не помітиш, як захочеться прочитати ще і ще раз ці божественні рядки. А потім тебе потягне до інших творів цих поетів, а потім…
Не клацай, переключаючи канали телевізора в пошуках чергового бойовика або фільму жахів: нічого нового ти, вже надивившись їх удосталь, не довідаєшся. Ніякої струни у твоїй душі вони не зачеплять. Від цих бойовиків вона тільки черствіє. А от гарна п’єса Чехова, що співзвучна із сьогоденням, тому що поставлена талановитим режисером, не залишить тебе байдужим, збагатить тебе духовно.
По-моєму, якщо кожен з нас почне роботу над собою з освоєння культурної, історичної і духовної спадщини свого народу, то зникне проблема бездуховності молоді, зникне проблема пошуку національної ідеї. Духовне життя кожної людини і всього народу тісно пов’язане з відродженням у наших душах православної віри. Релігія, як ніщо інше, здатна згуртувати націю. Високі зразки релігійного мистецтва: духовна музика, церковний живопис і архітектура – будуть прищеплювати і виховувати смак до справжнього мистецтва, а не до того кітчу, що заповнює собою всі естрадні майдани й екрани телебачення.
Упевнена, що через 20-30 років питання про бездуховність нашого народу не буде стояти на порядку денному. Виросте таке покоління, що буде вміти відрізняти високі зразки мистецтва від сурогату. Покоління, що відродить духовне життя в Україні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Не хлібом єдиним жива людина