Людина і природа у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”


Герой повісті “Старий і море” не шукає порятунку в природі, він належить до неї. Старий не тільки проживає довге життя в єднанні з природою, з морем – він частина цього світу природи. Сантьяго любив летючих риб – то були його найперші друзі в океані, а от птахів жалів, особливо малих і тендітних морських ластівок. Про море старий думав, як про жінку, про живу істоту, що може і подарувати велику ласку, й позбавити її. Йому було жаль і гігантських морських черепах, серце яких б’ється ще кілька годин потому, як їх заб’ють. Він жаліє і захоплюється великою рибою, що була у нього на гачку, називає її чудовою, незвичайною, любить її і поважає. Логічна схема відображає суть даної проблеми.

Дійсно, людина – частина природи. І всі вони – птахи, черепахи, риби – її брати і сестри. А що їм може протиставити людина? Лише єдину зброю – волю та розум. Так вважає Сантьяго і доходить висновку, що “людина – доволі нікчемна істота проти дужих птахів і звірів”. Чому він так сказав? Мабуть, через те глобальне розуміння людяності, яке здатне було обійняти все достойне і прекрасне в житті.

Сантьяго живе серед людей. Він старий, але все ще ходить у море. Це справа його життя, його покликання. І риба йому потрібна лише для того, щоб вижити, причому для Сантьяго битися за рибу – значить битися і за своє місце в людському суспільстві, яке не визнає


невдах, адже вже пішов слух про те, що його човен “нещасливий”, оскільки вісімдесят чотири дні він виходив у море і не піймав жодної рибини. Вітрило його човна було полатане мішковиною і “скидалося на прапор безнадійної поразки”. Та і сам старий думає про те, що йому не щастить останнім часом. Але розраховувати він повинен лише на себе: “Воно-то й добре мати талан. Та краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька”. Турбується про старого лише хлопчик Ма-нолін. Проте старий думає про людей, які чекають його на березі, добре: “Сподіваюся, там за мене не дуже тривожаться. Власне, тривожитися буде тільки хлопець. Одначе я певен, що він вірить у мене. Тривожитимуться старші рибалки. Та й інші теж. Люди в нашому селищі добрі”.

Суспільство З опорної схеми видно, що Сантьяго – частина людського суспільства, яке штовхає людей на постійну боротьбу за існування і на самотність.

У повісті-притчі Хемінгуей порушує проблеми, які хвилювали і старого, і автора, і все суспільство: про вірність обов’язку, високу майстерність, життєве покликання тощо.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Людина і природа у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”

Categories: Шкільні твори

Links