Чарівний світ дитинства (за повістю В. Близнеця “Звук павутинки”)


Кожен дорослий із задоволенням та сумом пригадує своє дитинство. Це щасливі роки, коли світ здається нам чарівним та цікавим, він сповнений справжніми дивами, а повсякденність не затуляє їх від наших очей. Дитина бачить те, що часто недоступне для дорослих. Вона бачить та помічає кожну детальку у світі, кожен промінчик, запах, звук, навіть звук павутинки.

Твір В. Близнеця “Звук павутинки” – надзвичайно ліричний та романтичний, він оповідає про життя хлопчика Льоньки, його роздуми та пригоди. Тільки-но Льонька розплющує вранці очі, світ вже сповнюється пригодами та дивами. Ось по кімнаті бігає срібний чоловічок, десь під лавкою причаїлась страшна кудлата Сопуха, поруч пливе справжній піратський корабель… Льонька – добрий, обдарований хлопець, він має щире та чисте серце. Головне – Льонька вміє сприймати навколишній світ особливо, його непересічна фантазія допомагає йому у процесі пізнання світу та людей. Хоча він майже не має друзів, Льонька здатен створити собі уявного друга – Ніну. Для хлопця вона стає справжньою, живою і бере участь у його пригодах.

Мені дуже подобається те, як Льонька сприймає оточуючі його буденні предмети. Пічка, на якій вариться борщ, для нього пароплав, листочки на воді – справжня флотилія, а Рекс, якого було вбито, залишається для хлопця живим. Я думаю, що вміння бачити у звичайних речах незвичайне


– великий талант, яким часто володіють діти і, на жаль, не так часто дорослі. Як на мене, це дуже важливо – зберегти оптимізм, чистоту серця, віру у дива протягом усього свого життя. А зберегти їх цілком можливо. Це доводить Адам – смертельно хвора людина, яка, однак, не здається, не ламається під тиском своєї особистої трагедії. Він продовжує мріяти, сміятися та радіти, фантазувати та створювати нове аж доти, доки стане зовсім неспроможним ходити через своєю хворобу. Адам науковець, але він зберіг у собі дитинство, тому Льонька (капітан Ленд, як називає його Адам) стає Адамові справжнім другом.

Трагічна доля Адама зворушує читача. Дуже прикро та тоскно стає, коли з життя йде така людина. Льонька також замислюється над ніби й не дитячими питаннями життя та смерті, проте і в цьому він залишається дитиною – щирою та відкритою. Він ще не розуміє, що таке смерть, він не вірить у те, що його може не стати. Тому Льонька живе повним багатим життям, не втрачаючи ані хвилини, він постійно у русі, щось робить або за чимось спостерігає.

“Звук павутинки” – дуже ніжний, ліричний та цікавий Твір. Він не тільки розважає, а й змушує замислитись. Я б радив прочитати його дорослим; можливо, вони хоч трошки пригадають неповторний світ свого дитинства.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Чарівний світ дитинства (за повістю В. Близнеця “Звук павутинки”)

Categories: Нові твори

Links