Зв’язон історії Київської Русі з історією людства у “Повісті минулих літ”
У 1110 році Нестор закінчив роботу над новим літописом – “Повістю минулих літ”. На початку твору Нестор чітко сформулював своє завдання літописця – розповісти, звідки пішла земля Руська, і хто в Києві княжив. Але літописець не зосередився тільки на цьому питанні. Він зумів пов’язати історію рідного краю з історією всього людства, яку знав із Біблії.
Нестор почав свою розповідь від всесвітнього потопу і розселення на Землі синів Ноя. Брати розділили між собою всю сушу: Сім узяв східні країни, Хам – південні, а Іафет – західні.
Говорячи про слов’ян як гілку від племені Іафета, Нестор уточнює, що спочатку вони жили уздовж Дунаю, в XІ столітті це були Угорські і Болгарські землі. Говорячи про слов’янські племена, які розселилися із Дунайської рівнини на схід, за Карпати, Нестор уточнює, що їхні назви пішли від
Частина дунайських слов’ян, яка осіла вздовж Дніпра, називалася полянами, ті, що оселилися в лісах – древлянами, між ріками Прип’яттю і Двіною жили дреговичі, а на річці Полоті – полочани.
Нестор говорить про великі ріки, які зв’язували населення величезної території. Не забуває історик і про неслов’янські племена, які мали з Київською Руссю політичні зв’язки. Це мордва, перси, печера, угра, литва, чудь, меря, весь, мурома, черемиси. корсь та інші. Нестор згадує, що слов’яни платили данину деяким племенам, але об’єднання в єдину державу дозволило знищити найжорстокіших гнобителів. У зв’язку з цим історик згадує обрів (аварів). Це був мужній, сильний, гордий і жорстокий народ, але і вони були змушені піти із причорноморських степів на захід, залишивши після себе лише приказку: “Загинули як обри в степу”.
Здійснюючи свої історичні розвідки, Нестор уміло і критично послугувався візантійськими хроніками, де є згадки про початкову історію давньоруської держави.
Нестор, пишучи літопис Київської Русі, намагався продемонструвати єдність держави з усім світом, доводив, що слов’яни походять з одного кореня, а тому мають зміцнювати братерство.