Зразки лірики Байрона
Новизна форми була наслідком нової особистості, що безпосередньо виявилася й у ліричних циклах лондонського періоду. Він починає із шести поезий, об’єднаних умовно-грецьким жіночим ім’ям “До Тирзе” і присвяченого померлій жінці. У ній іноді намагаються “розшифрувати” якась конкретна особа, “безіменну” або “сховану” любов, але біографічна причина має більше широкий зміст, передає атмосферу й обставини особистого життя Байрона після його повернення Ванглию.
1 серпня 1811 р. умерла мати поета, з якої його зв’язували
Другим важливим ліричним циклом того років був ряд поезий, об’єднаних фігурою Наполеона. Спочатку у зв’язку
Байрон повернеться до цієї Теми через рік, коли втеча Наполеона з о. Ельба спочатку закінчиться тріумфальним вступом у Париж, а згодом остаточною поразкою під Ватерлоо: “На втечу Наполеона з острова Ельба” (“On Napoleon’s Escape from Elbe”), “Ода із французького” (“Ode from the French”), “Зірка Почесного Легіону” (“On the Star of “The Legion of Honour”. From the French”), “Прощання Наполеона” (“Napoleon’s Farewell. From the French”). He випадково, у назві або підзаголовку всіх поезий циклу є позначка: із французького. Це були хитрування, необхідні, щоб пояснити недоречний у розмові про лютого ворога Англії тон замилування й співчуття. Байрон, як і раніше, сприймає фінал як логічне завершення долі великої людини, що еволюціонував у тирана, але розуміє, що Майбутнє століття зовсім не залишає місця для величі, “бронзове століття”, як він назве його пізніше в сатирі. У проміжку між початком і закінченням циклу про Наполеона Байрон створив “Єврейські мелодії” (“Hebrew Melodies”) – 23 поезії, опубліковані на початку 1815 р. з повідомленням, що вони “написані для збірника єврейських мелодій… містером Бремом і містером Натаном”.
Цикл включає найзнаменитіші зразки лірики Байрона. Саме цим циклом була почата українська перекладна байрониана, коли в харківському альманасі “Сніп” (1841, вип. 1) були опубліковані вірші з “Єврейських мелодій” у перекладі Костомарова. У циклі Байрона біблійні сюжети підібрані таким чином, що схожі на невелику, але вичерпну антологію романтичних мотивів: приреченість тирана, велич героя, краса самозречення, страждання народу… І все це об’єднано лірично – присутністю співака в його душі, що пізнав розпач, але готовий воскреснути. Ліричним завершенням цього періоду життя Байрона були вірші, звернені до зведеної сестри Чи Августі: “Станси до Августи”, “Послання до Августи”, – однієї з деяких, хто не покинув поета. Вірші були написані вже у Швейцарії, куди Байрон відправився після розлучення із дружиною. Місяці ( травень-жовтень 1816 г.), проведені там, були душевно важкими для Байрона, але творчо плідним часом
Відразу ж з’явився збірник, що об’єднав вірші й нову поему – “Шильонский в’язень” (“The Prisoner of Chillon”). Психологічний стан Байрона обумовило трактування долі швейцарського національного героя Бонивара в тонах невтішності й похмурого розчарування в самій можливості боротьби. Згодом до поеми Байрон додав “Сонет Шильону”, у якому вивів історично достовірні образи й значно підсилив тему волелюбності. У ці ж місяці поет написав невеликі ліричні поеми: “Тьма” (“Darkness”) і “Сон” (“The Dream”), де морок і розпач романтичної свідомості доведені до апокаліпсичного бачення загальної загибелі
(2 votes, average: 3.50 out of 5)