“Зображення покріпачення України в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
У романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” видатний український письменник Панас Мирний, яскраво змальовуючи історію усього одного села Піски, зміг витворити майже столітню історію українського селянства. Зі сторінок цього твору перед нами постає наша рідна Україна та життя українського народу ще до закріпачення. В той час серед безмежних степів як квітинки красувалися веселі села, хутори і присілки. Вільної землі було тоді неозорно. Приходили всі, хто забажає, орали, скільки хотіли і ніхто їм нічого не казав.
Та ось зникає рівність
Піски
З безвихіддя і горя селяни настільки розледачилися і розпилися, що навіть тікати від пана перестали. Як той чад, задурманила неволя голови, село зубожіло, стало обтіпаним і пошарпаним. Навіть злодії де-не-де стали з’являтися – отакий був стан у Пісках в часи кріпаччини. До того часу ніколи ні у кого не замикалися двері, а при панах навіть на засуві стало страшно.
Реформа, яку провела царська влада у 1862 році, не принесла українським селянам бажаної свободи і навіть майже не полегшила його стан. Цю реформу у народі назвали “голодною волею”, бо селяни цю вулю зустріли обідраними до нитки, мов жебраки, тому вимушені були повертатися назад до панів, ще у гірше рабство, ніж до того.
Ось таким зображує Панас Мирний у своєму романові “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” кріпаччину, розповідає про “лихо давнє й лихо сьогочасне”, адже засилля “п’явок народних” зовсім не змінилося й після проведення реформи. Як належала вся влада у селі панам Польським, так і залишилися вони господарями Пісків. “Сам – предводитель; родичі – урядники; справник, суддя, підсудки – все то зяті, родичі зятів, племінники…”. І що ж робити, як жити, як вирватися людям з цього порочного кола? Саме над цими питаннями і примушує замислитися роман видатного українського письменника Панаса Мирного.