“Знищивши байдужість, можна змінити все” ( за мотивами творами А. Камю “Чума”)
Часто мені здається, що наше життя іноді до болю схоже на події, що змалював у своєму славетному романі “Чума” Альбер Камю.
… Останній день перед катастрофою. Ніщо не віщує біди. Тільки лікар Ріє занепокоєний: з’явилися хворі з симптомами чуми. Намагання лікаря привернути увагу до проблеми боротьби з хворобою марні: і колеги, і офіційна влада, і населення відмахуються; просто не вірять. Небезпека? Чума? В нашому місті? Цього не може бути! Це помилка! Це спроба очорнити владу! А якщо навіть і чума, то нас це не торкнеться! Чума обмине
Минає кілька днів. Усе змінилось, бо чума стала реальністю. Вона не обмина заможних людей, вони так само гинуть, як і бідняки. Вона не зупиняється ні на мить, виконуючи своє ремесло відбирати життя. Їй усе одно, хто перед нею, чи дитина, чи молодик, чи старий паралітик.
Але ось що дивно: в першу чергу вмирають люди, які не змагаються за своє життя, які не можуть “зачепитись” за щось дійсно важливе в своєму існуванні. Я ось що маю на увазі: багатодітна мати видужує, бо безмежна любов до дітей і страх
І лікар Ріє, перебуваючи щодня в зачумлених бараках, виживає теж, бо не ховається за спинами інших, а послідовно й розмірено виконує свою роботу.
Так хочеться вірити, що ми нарешті струсимо з себе байдужість, і почнемо змагатися за своє життя, і не будемо ховатися від чужого лиха, а навчимося щось створювати, щось будувати, когось любити. І може статися чуда – чума лих та бід відступить. Відступить, щоб зникнути назавжди.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)