Зміст і форма художнього твору – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Зміст і форма художнього твору
ОБРАЗ – форма пізнання реальної дійсності в літературі та мистецтві. Для науки характерна інша форма – понятійна. На відміну від поняття, що сприймається розумом, образ діє і на органи чуття, оскільки в ньому предмет зображення постає в кон-кретно-чуттєвій формі. Образ – конкретна і водночас узагальнена картина, яка створена за допомогою вимислу і має естетичне значення. Відтворюючи життя, письменник втілює свої ідеали в образи, котрі впливають на читачів, даруючи їм естетичну
1) Образ-персонаж (герой, тип, характер, ліричний герой) – найпоширеніший вид образів, оскільки основним предметом літератури є людина.
2) Образ-пейзаж – картина природи, яка може виконувати різні функції: фон дії, засіб розкриття внутрішнього стану героя, засіб соціальної характеристики.
3) Образ-інтер’єр – картина речей, яка може бути фоном дії, засобом характеристики героя та ін.
4) Образ-символ (образ-ідея) – образ узагальненого абстрактного
Існують ще й інші класифікації образів. Термін вживається і у вузькому значенні – як мовний художній засіб.
ТИП (від гр. typos – відбиток, образ, зразок) – образ-персонаж художнього твору, який поєднує широке соціально-психологічне узагальнення з яскравою виразністю індивідуальних рис. Саме широким узагальнюючим значенням відрізняється тип від персонажа. За^ законами художньої творчості кожен персонаж має бути типовим,
Втілювати в собі узагальнені риси конкретних людей. Відмінність між образом-типом і персонажем полягає у масштабі узагальнень. До образів-типів можна віднести численні образи, створені класиками світової і української літератури: не тільки Прометей, Гамлет, Дон Кіхот, Дон Жуан, а й такі, як Гобсек, Євгеній Онєгін, гоголівські поміщики, купці Островського, Чіпка з роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”.
ПРООБРАЗ, або ПРОТОТИП,- реальна історична особа, факти життя якої покладено в основу створеного письменником художнього образу. Відповідність між образом і прототипом не буває абсолютною, оскільки образ є певним узагальненням, витвором творчої фантазії автора.
ТЕМА (від гр. thema – те, що лежить в основі) – основне питання, якому присвячений твір, в ширшому розумінні – явища життя, відображені в творі та висунуті в ньому проблеми. Характерною особливістю теми є її соціально-історична зумовленість. Письменник не вигадує теми, а бере їх із самого життя. Навіть так звані “вічні теми” несуть у собі відбиток епохи (батьки і діти, трагедія кохання, спричинена ворожнечею батьків, тощо). Важливою особливістю теми є її актуальність і соціальна значущість. Те, про що розповідається у творі, має глибоко цікавити, хвилювати суспільство. Саме цим визначається неминуча цінність творів видатних митців, зокрема таких українських письменників, як Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко. У кожному, навіть малому творі, є не одна тема, а кілька, що пояснюється складністю життя і неможливістю штучно виділити якусь одну проблему. Завдяки такій багатотемності досягається розкриття характерів персонажів. Але при цьому у творі завжди є головна тема. У повісті М. Коцюбинського “Fáta morgana” головна тема – боротьба селян проти соціального гноблення, але є й інші теми: анархічні настрої селян (Хома Гудзь), вплив робітничого класу на свідомість селян (Марко Гуща), родинні стосунки (Андрій – Маланка), кохання (Гафійка – Марко) та ін. Тема органічно пов’язана з ідеєю твору і разом з нею складає його ідейно-тематичну основу.
ІДЕЯ (від гр. idea – поняття, уявлення) – основна думка художнього твору. Безпосередньо, як правило (крім байок), не формулюється, а формується всіма компонентами образної системи. Слід розрізняти задум автора й ідею: те, що хотів сказати автор, і те, що “сказалось у творі” (М. Добролюбов). Приклади такої невідповідності: “Ревізор” М. Гоголя, “Напередодні” І. Тургенева та ін. У великому творі може бути багато ідей, але серед них є одна головна, якій підпорядковано весь його зміст. У романі Л. Толстого “Війна і мир” головна ідея – народ є вирішальною силою війни.
КОНФЛІКТ (від лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення, боротьба, що лежить в основі сюжету і зумовлює його розвиток. Розрізняють такі види конфлікту: соціальний (“Pata morgana” M. Коцюбинського), побутовий (“Баба Параска та баба Палажка” І. Нечуя-Левицького), психологічний (“Гамлет” В. Шекспіра), любовний (“Талан” М. Старицького). У великих творах звичайно поєднуються різні конфлікти. Конфлікт значного соціального значення іноді називають колізією, а любовний – інтригою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)