Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Злочин проти Людини в Достоєвського й Лєскова

Злочин проти Людини в Достоєвського й Лєскова

Злочин проти Людини. Одна загальна ідея поєднує Злочин і покарання Достоєвського й Леді Макбет Мценского повіту Лєскова. Це моральна проблема, проблема відносини людини до людини, проблема переступити через людину. Соня говорить Раскольникову: Устань. Мабуть зараз, цю же хвилину, стань на перехресті, поклонися, поцілунок спочатку землю, що ти опоганив, а потім поклонися всьому світлу, на всі чотири сторони й скажи всім уголос: Я вбив! Тоді бог знову тобі життя пошле. Цими словами Соня говорить, що людина, що переступила іншого, позбавляє себе

можливості бути з іншими людьми. І тут неважливо, що рухає людиною: чи пристрасть, як у Катерини Ізмайловій, або ідея, як у Раскольникова. Важливо як же без людина^-те прожитися

Убиваючи іншого, герої вбивають себе. Себе як Людини. А тепер переходимо до другої частини нашого розбору покаранню. Що ж очікує Катерину Ізмайлову й Раскольникова за преступлениякатерина й Розкольників жили в різних умовах, але їхня відчуженість від людей, їхня замкнутість на собі, своїх переживаннях, небажання переступити через себе, свої бажання й привели їх до трагедії. Умови їхнього життя, їхнього буття не були визначальними для

здійснення ними злочину, хоча й створили умови для пошуку рішення своїх проблем нашим героям. І мені здається, хоча Розкольників опирався у своїх учинках на свою теорію владаря й воші, а Катерина Ізмайлова на своє хочу, свою пристрасть, їх підштовхнуло до злочину відсутність власної діяльності й надвисока оцінка власної значимості в цьому світі

Після злочину нерозв’язні питання встають перед Раскольниковим. Земний закон бере своє, і він примушений на себе донести. Примушено, щоб хоча загинути на каторзі, але примкнути знову до людей; почуття розімкнення замучило його. У поверненні Раскольникова до людей більшу роль зіграла Соня Мармеладова. Але її рішення складалося в самопожертві, у тім, що вона переступила себе й основну її ідею це ідея непреступаемости іншої людини. Переступити іншого значить для неї погубити себе. Це той^-те-людин-те воша! викликує вона на заяву Раскольникова, що він воша вбив, марну, бридку, злобливу. Ну як же, як же без людина^-те прожити!

Дві різні долі, два різних у всіх відносинах людини, Катерина Ізмайлова й Розкольників, зробили те саме злочин убивство. Їх чекає те саме покарання каторга. Але найстрашніша трагедія для людини це покарання не фізичне (каторга), а моральне. Людина перестає вірити сам собі. Я не людини вбила, а принцип убив! викликує Розкольників, несвідомо розуміючи, що на цьому принципі тримається його Я. Хіба я старушонку вбив. Я себе вбив, а не старушонку! Себе вбив як Людини

Страшні борошна терзають Катерину: Навкруги все до жаху бридко: нескінченний бруд, сіре небо, обезлиственние мокрі рокити й у растопиренних їхніх суках нахохлившаяся ворона. Вітер те стогне, то злиться, то виє й реве. У цих пекельних, душу надривних звуках, які довершують весь жах картини, звучать ради дружини біблійного Іова: Прокляни день твого народження й умри

От це моральне покарання за злочин і є найстрашніше покарання для людини. Це й поєднує Лєскова й Достоєвського

Але після покарання Розкольників усвідомлює злочинність його ідеї, його справ. Під впливом Соні й людей, з якими він постійно спілкувався, можливо його переродження. Любов воскресила його. Як це трапилося, він і сам не знав, але раптом щось як би підхопило його і як би кинуло до її ніг. Він плакав і обіймав її коліна. У першу мить вона жахливо злякалася, і вся особа її змертвіло. Вона підхопилася з місця й, затремтівши, дивилася на нього. Але негайно ж, у ту ж мить вона все зрозуміла. В очах її засвітилося нескінченне щастя; вона зрозуміла, і для неї вже не було сумніву, що він любить, нескінченно любить її, і що настала ж нарешті ця хвилина… Та й що таке ці всі, всі борошна минулого! Всі, навіть злочин його, навіть вирок і посилання здавалися йому тепер, у першому пориві, якимось зовнішнім, дивним, як би далі й не з ним случившимся фактом. Він, втім, не міг у цей вечір довго й постійно про що-небудь думати, зосередитися на чому-небудь думкою; так він нічого б і не дозволив тепер свідомо; він тільки почував. Замість діалектики наступило життя, і у свідомості повинне було виробитися щось зовсім інше

Під подушкою його лежало Євангеліє. Він взяв його машинально. Ця книга належала їй, була та сама, з якої вона читала йому про воскресіння Лазаря На початку каторги він думав, що вона замучить його релігією, буде заговорювати про Євангеліє й нав’язувати йому книги. Але, до найбільшого його подиву, вона жодного разу не заговорила про цьому, жодного разу навіть не запропонувала йому Євангелія. Він сам попросив його в їй незадовго до своєї хвороби, і вона мовчачи принесла йому книгу. Дотепер він її не розкривав. Він не розкрив її й тепер, але одна думка промайнула в ньому: Хіба можуть її переконання не бути тепер і моїми переконаннями. Її почуття, її прагнення принаймні…

Любов, що воскресила Раскольникова, погубила Катерину. Зрозумівши, що доконані нею вбивства не дали їй щастя в житті, що їй нікуди піти від усвідомлення доконаного нею, переставши вірити в кохану людину, вона кінчає життя самогубством

Поєднує ці два добутки підхід письменників до проблеми злочину й покарання через внутрішнє, духовне життя людини. І найстрашнішим покаранням для людини є відчуження від суспільства й те, що зло, заподіяне ними іншим, вертається до них духовними борошнами


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Засобу художнього зображення внутрішнього миру людини в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” (Особливості психологізму) Філософський^-філософський-соціально-філософський роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році. Достоєвський відтворює картину життя в Росії середини XIX століття, коли країна переживала потужні соціальні зрушення й моральні потрясіння. Він створює книгу про мешканців темних кутів Петербурга, що розорилися дворянах і новій буржуазії. Зміст роману був продиктований самою дійсністю; у ньому...
  2. Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші...
  3. Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним У таких жахливих умовах...
  4. Чому “переступивший” Свидригайлов покінчив із собою, а Розкольників – немає? (по романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і наказание” розкривається ряд загальнолюдських проблем: может чи людина в ім’я високої ідеї зробити преступление, як після цього жити й звідки чекати покарання? Головний герой роману, студент Родіон Раскольников (саме прізвище символізує розрив, роздвоєння), поставлений перед дилемою. Він бачить дрібне, частка зло в особі...
  5. Сутність теорії Раскольникова.(по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Сутність теорії Раскольникова. (по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Достоєвського “Злочин і покарання” був написаний у шістдесяті роки XIX століття. Це було неясне для Росії час. У Росії поглибилися соціальні протиріччя Достоєвський виступає проти суспільства, що штовхає людини на злочин. Письменник говорить, що людина повинен мати право на нормальне...
  6. Соціальні, філософські та психологічні засади злочину Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, написаний 1866 року, торкається складних соціальних, філософських, морально-етичних проблем, які хвилювали письменника не один рік. Уже сама назва примушує замислитись: чому Ф. Достоєвський так назвав цей роман? Перше слово зрозуміле: Раскольников здійснив злочин – убив двох жінок. А “кара”? Його покарання – це усвідомлення...
  7. Двійники Раскольникова у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман “Злочин і кара”, як і вся творчість Ф. М. Достоєвського, є грізним попередженням про ту страшну небезпеку, яку несе з собою здійснення ідеї Раскольникова стати вище світу і назавжди “зламати те, що треба”. Кров “по совісті” (“все дозволено” – продовжує “нове слово” Раскольникова Іван Карамазов) призводить до “відокремлений”, нічим...
  8. “Трагедія “маленької людини” в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Повз мене по вулиці йшла “маленька” людина. Не маленька зростом, а людина забита, тиха, бідно одягнена. Чи зверну я на неї увагу? Навряд чи. “Що в ній цікавого?” – Подумаю я, і так подумає, можливо, кожен з нас. А що ж цікавого знайшов в “маленькій” людині Ф. М. Достоєвський? А...
  9. Вічна суперечка добра і зла (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Питання гріха і чесноти – одне з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагався знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якою чеснота стає гріхом. Кращі...
  10. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі –...
  11. Символіка назви роману Ф Достоєвського “Злочин і кара” Роман видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського був написаний у 1866 році і присвячений він складним соціальним, філософським та морально-етичним відносинам у суспільстві того часу, які хвилювали не тільки письменника, а й представників більш прогресивної частини людства. Уже сама назва твору досить символічна і примушує читачів замислитися, чому Ф. М....
  12. Гуманізм у романі Достоєвського “Злочин і покарання” Гуманізм у романі Достоєвського “Злочин і покарання”. Ф. М Достоєвського називають великим письменником гуманістом. Вивчаючи творчість Достоєвського, усе здається, що ми ще не підступилися до цієї громадини думки, слова, правди й страсті. Син своє століття, воно не був обгороджений ні від помилок, ні від оман И сьогодні, читаючи Достоєвського, ми...
  13. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його...
  14. Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необгрунтованість його теорії, яка і стала, на мій погляд, основною причиною злочину. Я думаю, що людиною, яка підштовхнула головного...
  15. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених...
  16. Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необгрунтованість його...
  17. “Я не стару вбив… я себе вбив…” (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Родіон Раскольников учинив злочин: убив бабку-лихварку і її сестру Лизавету. Що ж стало причиною цього злочину? Тяжкий стан родини? Так. Убогість, що довела героя до хвороби і розпачу? І це теж. Але все-таки головна причина – у створеній самим же Раскольниковим теорії...
  18. Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в...
  19. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” був надрукований у 1866 році. Це роман про сучасну Росії, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасне героя, разом у груди свою всі страждання, болю, рани часу. Вже на самому початку цього твору ми дізнаємося, що його головний...
  20. Принижені і ображені (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського – це “психологічний звіт одного злочину”, що зробив бідний студент Родіон Раскольников, який вбив стареньку-процентщицу. Однак у романі мова йде про незвичайний карний злочин. Це, якщо так можна виразитися, ідеологічний злочин, а виконавець його – злочинець-мислитель, вбивця-філософ. Він вбив лихварку аж ніяк не в ім’я збагачення...
Злочин проти Людини в Достоєвського й Лєскова
«
»