Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й моти ви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані навколо певних проблем.
Одна з них – проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспільства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії перенесено у видіння героїв. Так в епілозі роману змальовано жахливу картину: “… марилось у хворобі, ніби весь світ приречений на жертву якійсь страшній, не – чуваній і небаченій моровиці…” Якшо порівняти цей опис з Апокаліпсисом,
то можна помітити очевидну схожість опису кінця часів і видіння Раскольникова на каторзі. Цей опис допомагає зрозуміти попередження автора про страшну прір ву бездуховності, до якої може потрапити людство, ігноруючи мораль. Тому теми духовного відродження у романі пов’язана з ідеєю Христа. Не випадково Соня Мармеладова під час першого візиту до неї Раскольникова читає йому історію про воскресіння Лазаря: “Промовив до неї Ісус: “Я воскресіння й життя. Хто вірує и Мене, – хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, – повіки не вмре”. Соня сподівалася, що це спонукає Родіона, засліпленого,
зневіреного, повірити і покаятися. Вона мислила, як глибоко віруюча християнка. Адже шлях до прощення і до воскресіння духовного лежить через каяття і страждання. Вона тому й радить Раскольникову здатися владі, аби прийняти на каторзі страждання заради очищення. Не одразу герой розуміє все це, спочатку навіть побоюється, що Соня настирливо проповідуватиме йому. Проте вона була мудріша. їх обох воскресила любов. До Євангелія Раскольников звертається сам, прагнучи знайти там відповіді на свої запитання. Найболючіше з них – питання про справедли вість у світі. У романі Мармеладов говорить тоді ще зовсім іншому Раскольни кову, що “пожаліє нас той, хто всіх пожалів і хто всіх розумів, він єдиний, він і суддя”. Це він про друге пришестя Христа говорив, бо вірив, що після беззаконня й несправедливості настане Царство Боже, бо інакше не буде справедливості
Отже, філософська концепція Достоєвського – це духовне відродження людини через любов-співчуття до людини і всього суспільства, через проповідь християн ської моралі. І щоб якнайкраще подати цю концепцію, письменник залучає до сво го твору найбільш відомі сюжети й мотиви головної книги християнства – Біблії.