Злиття особистого з громадянським, із життям народу – високий моральний ідеал Л. М. Толстого, що втілився в образі П’єра Безухова
І. Вступ. Герої Л. М. Толстого – люди своєї доби з усіма їхніми чеснотами й вадами. Д. Головна частина. Становлення особистості П’єра Безухова – результат величезної праці Над собою.
1. Риси, що виділяють П’єра серед вищого світу (наївність, безпосередність, щирість).
2. Вади характеру П’єра Безухова (незмога відмовитися від нав’язаної ролі, неспроможність довести розпочату справу до кінця, потрапляння у безглузді ситуації не є суттю П’єра).
3. Благородство прагнень П’єра (уміння своєю щирою дружбою пробуджувати
4. Пошуки П’єром свого місця у житті: “Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити, і що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила керує усім?”
5. Щира симпатія П’єра до найкращих людей свого оточення:
А) глибоке кохання до Наташі (допомога дівчині у тяжку мить: “Якщо б я був не я, а найкрасивіший, найрозумніший та найкращий чоловік на світі та був би вільний, я б цієї ж миті на колінах прохав руки і любові вашої”);
Б) дружба з князем Андрієм (тактовність, з якою він поводить
6. Глибокий патріотизм П’єра:
А) визначення своєї ролі у боротьбі з Наполеоном (“Росіянин Безухов”);
Б) полк ополчення, що знаряджено на кошти П’єра;
В) на Бородинському полі (“наш барин”);
Г) спроба залишитися в окупованій Москві (мета – вбити Наполеона).
7. Полон, очищення фізичними і моральними стражданнями (значення знайомства з Платоном Каратаєвим. “Він почував себе людиною, яка знайшла те, що шукала, поруч, під ногами, тоді як раніше напружував зір, дивлячись далеко від себе”).
8. Впевненість П’єра у необхідності перебудови держави (результат, до якого він прийшов після війни 1812 року; “У судах грабіжництво, в армії самі палки, шагістика, поселення, мордують народ, освіту душать. Що молоде, чесне – те гублять”; П’єр – один із організаторів та керівників гуртка декабристів).
ІІІ. Висновок. Близькість духовних та моральних пошуків П’єра до ідеї самовдосконалення душі Л. М. Толстого (“Щоб жити чесно треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й кидати, й знову починати, й знову кидати, й вічно боротися й втрачати. А спокій – душевна підлота”).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)