Жвавість, емоційність, виразність мовлення
Дивуєшся коштовності нашої мови: що ні звук, те й подарунок; усе зернисто, крупно, як самі перли, і, право, інша назва ще драгоценней самої речі. Н. В. Гоголь. Учитеся говорити “своїми словами”… У чому секрет слів, які створюють атмосферу невимушеності, впливають на почуття співрозмовників, надають особливу виразність їхнього мовлення? І з іншого боку, які слова позбавляють мовлення живих, емоційних фарб? Перша умова жвавості мовлення вживання слів, які стилістично виправдані в певній ситуації
На трибуні оратор звертається до публіцистичної,
Емоційне фарбування слова може виразити й негативну оцінку називаного поняття (білявий говорять про некрасиву людину зі світлими волоссями,
У таких випадках лексичне значення слова ускладнюється експресією. Часто одне нейтральне слово має кілька експресивних синонімів, що розрізняються по ступені експресивної напруги (порівн: нещастя – горі – нещастя – катастрофа; буйний – невтримний – неприборканий – шалений – лютий). Яскрава експресія виділяє слова врочисті, риторичні, поетичні. Особлива експресія відрізняє слова жартівливі, іронічні, фамільярні. Експресивні відтінки розмежовують слова несхвальні, зневажливі, презирливі, принизливі, вульгарні, лайливі. Експресивне фарбування в слові нашаровуються на його емоційно-оцінне значення, причому в одних слів переважає експресія, в інших слів переважає експресія, в інших емоційне фарбування
Це не важко визначити, довірившись своєму лінгвістичному чуттю. Експресивну лексику можна класифікувати, виділяючи: 1)слова, що виражають позитивну оцінку називаних понять, і 2)слова, що виражають їхню негативну оцінку. У першу групу ввійдуть слова високі, ласкательние, розпачливі шут-ливие; у другу іронічні, несхвальні, лайливі й ін. Ми відбираємо в мовленні слова, свідомо або несвідомо підкоряючись умовам спілкування й намагаючись впливати на співрозмовника, з огляду на його суспільне становище, характер наших з ним відносин, зміст бесіди й т. д.
Зміст розмови, умови, у яких відбувається бесіда, звичайно підказує нам, які слова потрібно вжити високі або знижені, урочисті або жартівливі. І мовлення наша, відповідно одержує те або інше стилістичне фарбування. У певних випадках може бути виправдане й з’єднання в мовленні стилістично неоднорідних, навіть контрастних по своїй емоційно – експресивному фарбуванню язикових засобів
Змішання стилів, як говорять лінгвісти, звичайно створює комічний ефект, що знаю й цінують гумористи й сатирики. Що ж позбавляє наше мовлення жвавості? Що робить її безбарвної, неемоційної? Насамперед невміння знаходити слова, які точно передавали б наші почуття, слова, які зачіпали б за живе? Це невміння, а точніше, безпорадність у звертанні з найбагатшими ресурсами рідної мови сформувалося, на жаль, ще в школі, де вчать по кепських рецептах писати твору, повторювати заучені фрази, відповідати по підручнику… Мова будь-якого твору може стати виразним і емоційним лише за умови, що пишучий не буде повторювати заучених фраз, загальновідомих книжкових формулювань, а постарається знайти свої слова для вираження думок і почуттів. Стиль не буде безбарвним, якщо автор звернеться до емоційної, експресивної лексики, що надає мові жвавість. Висновок. Розвиток світової культури виробило основні комунікативні якості гарного мовлення
Звичайно, ці якості змінюються, розвиваються, тому поняття про гарне мовлення не у всьому збігаються в різні епохи й у представників різних класів і мировоззрений. Я вивчила цю тему й усвідомила для себе те, що каждий людина повинен викладати свої думки так, щоб його не можна було не зрозуміти, а саме точно, ясно й просто. Якщо мовлення не ясне, то вона не досягає мети. Щоб мовлення було точної, слова варто вживати в порожній відповідності з тими значеннями, які за ними закріплені. Найважливіша умова гарного мовлення логічність. Ми повинні піклуватися про те, щоб наше мовлення не порушувало логічних законів. Мовлення це зв’язане ціле, і кожне слово в ній, лю??ая конструкція повинні бути цілеспрямовані, стилістично доречні. Не для всякого суспільного становища, не для всякого місця підходить той самий стиль, але в кожній частині мови, також як і в житті, треба завжди мати через, що доречно.
Дотримання доречності припускає знання стилів літературної мови. Чистота мовлення також важлива. Якщо в мовленні присутні слова-паразити, мовні штампи, канцеляризми, то це свідчить про бідність словникового запасу, про безпорадність мовця. Вимоги правильності мовлення ставиться не тільки до лексикеоно поширюється й на граматику, словотвір, вимову, а в письмовому мовленні на орфографію й пунктуацію. Дотримання норми головна умова культури мовлення. Усяке відхилення від літературної норми перешкоджає безпосередньому й точному сприйняттю змісту письмового й усного мовлення
Усяке мовлення має певний зміст. Змістовність мовлення залежить від багатьох умов, які спричиняють різноманіття форм подачі матеріалу. Багатослівність або мовна надмірність може виявитися у вживанні зайвих слів у короткій фразі. Зайві слова в усному мовленні вказують на нечіткість, неопределяемость подань автора про предмет мовлення. Щоб досягти мовного багатства потрібно вивчати мову в його літературній і розмовній формах, його стилі, лексиці, фразеології, словотворі й граматиці. Образність мовлення створюється завдяки вживанню слів у переносному значенні
Істотне значення має виразність мовлення, що досягається чіткою ясною вимовою, правильною інтонацією, уміло розставленими паузами. Належна увага варто приділяти темпу мовлення, силі голосу, переконливості тону а також особливостям ораторського мистецтва: позі, жестам, міміці. Гарне мовлення не можливе без відповідних знань, умінь і навичок. Це все приходить як результат праці. Вивчати й бути вимогливим не тільки до мовлення інших, але й до своєї власного раніше всього
(2 votes, average: 5.00 out of 5)