“Журавлі, яких людина шукає усе життя” за твором Я. Кавабата “Тисяча журавлів”
Ясунарі Кавабата є одним з найвидатніших прозаїків минулого століття. У 1968 році японський письменник став володарем Нобелівської премії, яка була йому присуджена за письменницьке мистецтво, що виражало сутність японського національного мислення. Але в чому ж виражається творча самобутність Ясунарі Кавабата?
Справа в тому, що традиційне національне мислення японського народу передбачає цілісне сприйняття оточуючого світу, тобто погляд на любі речі “зовні” і “зсередини одночасно”. Згідно с вченням відомої школи “дзен”,
У повісті “Тисяча журавлів”, яка розвиває давні класичні традиції японського народу і національної словесності, письменник порушує проблеми краси і моралі та намагається врятувати сучасне суспільство від деградації духу та втрати моральних цінностей. Хвилювання і тривоги багатьох поколінь, їх естетичні і моральні ідеали дали автору сильний поштовх для творчих пошуків. Ясунарі Кавабата були завжди дорогими і духовні цінності свого народу, і його культурні надбання. А думка про те, що неможливо знищити минуле, що воно існує і буде існувати ще багато століть, що в “давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час”, надає особливої і незвичайної забарвленості цій глибокій філософській притчі.
Ясунарі Кавабата впевнений, що зв’язок часів не можна зруйнувати, що наше минуле обов’язково існує в нашому сьогоденні і наскрізь пронизує його своїми незримими променями. Письменник доводить читачам, що він володіє здатністю відтворювати ланцюг часів та відчувати оточуючий світ у всіх трьох вимірах. Минуле, теперішнє і майбутнє він відображає як єдність спогадів героїв повісті, їх вчинків і марень. Ця тривимірність покладена в основу сюжету повісті “Тисяча журавлів”, а втора цього твору можна з впевненістю вважати людиною, яка увесь час шукає своїх журавлів, людиною, яка все життя зайнята пошуками істини, пошуками відповідей на одвічні запитання людства.