Жуль Верн епоха в історії літератури
Жуль Верн один з деяких великих письменників XIX століття, що присвятили свою діяльність юному поколінню, він не тільки створив целую бібліотеку захоплюючих пригодницьких романів, наповнених пізнавальними відомостями з різних областей знання, але й прославився як основоположник реалістичної наукової фантастики
Жуль Верн (1828-1905) народився в місті Нанті, у сім’ї адвоката. В 1847 році, після закінчення ліцею, юнак відправився в Париж тримати іспити в школу Права. Але вже тоді він твердо вирішив з першою ж нагодою відмовитися від професії,
Другу половину життя Жуль Верн провело в Амьене, куди переїхав восени 1871 року. У цьому тихому провінційному місті він написав більшу частину своїх романів. У старості, майже повністю втративши зір і слух, .письменник проте не припиняв своєї творчої діяльності. Після смерті Жуля Верна в його архіві залишилося десять неопублікованих книг, які відповідно до заповіту виходили друком по двох книги в рік до кінця 1910 року. Останній з романів, що залишилися в начерках, – “Незвичайні пригоди експедиції Барсака”,- закінчений, очевидно, його сином Мішелем, вийшов окремим виданням лише в 1919 році. У цілому Жуль Берн написав за своє довге життя більше ста томів. Поява науково-фантастичного роману бути історично підготовлено великими технічними винаходами й науковими відкриттями кінця XVIII і першої половини XIX століття. Успіхи науки й техніки давали їжу творчій уяві й своєрідно переломлювалися в науково-фантастичних романах Жуля Верна. Відкриття й винаходи, які ще не вийшли зі стадії лабораторного експерименту або тільки намечались у віддаленій перспективі, він малював як уже існуючі й діючі. Звідси нерідкі збіги конкретних прогнозів письменника з їхнім наступним втіленням вжизнь.
Прогресивні соціальні і політичні мотиви невіддільні в романах Жуля Верна від естественнонаучной тематики. Злиті в дивний сплав, вони визначають специфіку багатотомної серії з її пафосом скорення природи. Слова, сказані професором Лиденброком (“Подорож до центра Землі”), могли б послужити епіграфом до всім “Незвичайним подорожам”: “Я не скорюся, не відступлю ні на крок, і ми побачимо, хто переможе – людина або Природа “. Колись книги Жуля Верна ставилися в один ряд з романами його старших і молодших сучасників – Майн Рида, Эмара, Жаколио, Буссенара. Дистанція часу відокремила його як генія наукової фантастики, як творця галереї незабутніх образів, як натхненного співака науки й першокласного писателя-приключенца від більше скромних, нехай навіть і обдарованих, авторів
У Росії він зустрів захопленого читача, Перший же роман – “П’ять тижнів на повітряній кулі”,- переведений менше ніж через рік після появи французького тексту, викликав позитивну рецензію М. Е. Салтикова-Щедрина в “Сучаснику”. Майже кожний з романів публікувався у двох або трьох перекладах. Багато зробила для популяризації Жуля Верна Марко Вовчок. Вона відтворила п’ятнадцять романів, що прикрашають серію “Незвичайних подорожей”.
В 1950-1970-х роках, крім комментированного Зібрання творів і “Незвичайні подорожі”, вийшло близько 10 романів Жуля Верна, що давно не видавалися або вперше переведених на російську мову: “Незвичайні пригоди експедиції Барсака”, “Дунайський лоцман”, “Дивні пригоди дядюшки Антифера”, “Заповіт дивака”, “Клодиус Бомбарнак”, “Жангада”, “Аварія корабля “Джонатану”. Про велику популярність письменника в нашій країні й повазі до його заслуг перед загальнолюдською культурою свідчить і такий багатозначний факт. Після того як учені сфотографували за допомогою космічної ракети невидиму сторону Місяця, одному з “потусторонни” місячних кратерів було привласнене ім’я “Жуль Верн”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)