Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Живописець правди (огляд творчості Григора Тютюнника)

Живописець правди (огляд творчості Григора Тютюнника)

Григір Тютюнник – блискучий новеліст і повістяр, творчість якого вмістилася лише в двох томах. Однак цінність його літературної спадщини вимірюється не обсягом, а змістом і душею письменника. Проблематика його прози глобальна: добро і зло, гуманізм і моральний вибір, любов і зрада, війна і мир… Загальною темою його творів є правдиве зображення дійсності в усій її складності, розкриття в образах героїв рис українського характеру. Улюбленим жанром Гр. Тютюнника є новела – жанр, що вимагав інтенсивної думки, суворої вимогливості й зосередженості.

“Я все роблю через деталь”, – так пояснював він оригінальність власного стилю. Митець знав, що є в природі проміння того цілющого людського тепла, якого нічим не заміниш. Саме таким теплом пронизаний твір “Три зозулі з поклоном”, який має автобіографічні моменти. А поштовхом до написання послужила пісня сліпого бандуриста про нещасливе кохання, про вічне страждання людини.

Це було дуже близьким Григору, пісня торкнула найглибші струни його душі, навіть найпотаємніші. Автор розповість у новелі про любов, яка, не стукаючи, без дозво-лу входить у людське серце і виповнює його вщерть.

Наснажена світлом та незем-і ною силою, вона прагне зігріти іншу душу, даруючи одним щастя, а іншим – безвихідь страждань. Ось перед нами головна героїня – Марфа, яка все життя чекає із “Сибіру несходимого” свого коханого Михайла (прообразом якого став батько письменника, свого часу репресований). Життя минає, Михайло десь далеко, а її любов не поменшала, хіба що стала спокійнішою і мудрішою. Ніякого щастя не було прописано на її долі, бо Михайло мас дружину Софію та сина. Вона знає, що її коханий ніколи не зрадить ні дружину, ні сина, бо взяв на свої” міцні плечі відповідальність за всіх. Отак і катувався у снігах та морозах між любов’ю та обов’язком. 1 така велика його туга, що і писав дружині про своє почуття до Марфи, бо був певний, що зрозуміє. І не помилився. А вона, дружина його Софія, давно збагнула той відчайдушний, глибоко тамований Марфин біль, розуміла й не сердилася, бо зазнала щастя материнства, її син схожий на батька, його кровиночка. Цей твір сьогодні викликав би багато різних суперечливих думок. Не кожна жінка змириться з думкою, що чоловік, який живе поруч, нібито “твій”, а насправді все життя кохає іншу, навіть не приховуючи свої почуття. Тут потрібно бути не тільки мудрою жінкою, а й дуже сильною, щоб не розірвати шлюб, не за – лишити сина безбатченком.

Інша річ, яких дітей виховають такі родини? Може, такого сина Павлушу, з яким знайомимось у новелі “Син приїхав”? Він, відірвавшись від рідного села, прагне жити “культурно”, заможно, не так, як батько. Купив машину “Москвич” і носиться з нею, як з писаною торбою. Вона для нього – кумир, заповітна мрія, символ достатку й благополуччя. Що ж – це непогано! Якщо прагне до чогось – нехай, навіть до дріб’язкової необхідності. Погано те, що не довіряє людям, своїм односельцям. Знімає на ніч, про всяк випадок, акумулятор з машини, щоб не вкрали, хоча такого в селі не було зроду. Прагне Павло Дзякун стабільності у всьому: квартира, жінка, син. двісті карбованців заробітку. Тому і почуває себе спокійно, впевнено і незалежно.

Хоча, я думаю, син він не дуже дбайливий, все вимірює грошима. А цього старим батькам замало. Бо старість – це не тільки склянка води з хлібом, а й щирість, доброта, співчуття близьких людей. Про такі стосунки “різних поколінь” Гр. Тютюнник розповів у новелі “Зав’язь”.

Дуже символічна назва твору: це і зав’язь першого юнацькою почуття, шо народжується в благословенний час цвітіння саду і поява зав’язі майбутнього плоду, зав’язь у стосунках Миколи і діда Лавріна. Мудрий дід усе знає, бачить і помічає, тому вважає за потрібне попередити недосвідченого внука, шо його кохана Соня, то “дівка з тієї куряви, шо чорти на дорогах крутять!” Але Микола захищає “твердий” характер коханої дівчини, бо йому подобаються красуні “з перцем”. Це дуже добре, що юнак відстоює свої погляди на кохання, не йде на оманливі вчинки, слухаючи діда. Отже, Гр. Тютюнник глибоко переконаний, то все добре в житті починається з любові, і це переконання він перелив у душі всіх своїх героїв.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Живописець правди Сучасний читач знає Григора Тютюнника як чудового новеліста і повістяра Сьогодні українська художня проза не буде повною без його хоч і кількісно невеликої, але справді вагомої літературної спадщини. Григір Тютюнник починав своє трудове життя з ремісничого училища, звідки одних доля посилала на зоряні траси, а других покликало небо мистецької Творчості....
  2. Тематика новел Григора Тютюнника Новела – улюблений жанр письменника Григора Тютюнника. Григір Тютюнник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Тому більшість йокі творів – це невеликі оповідання. У короткій новелі він умів повно розкрити внутрішній стан героя. Сучасне село – найглибший біль письменника. Новели “Кленовий пагін”, “Вуточка”. Старенькі, наче забуті Богом і людьми,...
  3. Твір за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь” Григір Тютюнник (за паспортом – Григорій Михайлович, але за літературне ім’я взяв собі “Григір”, щоб хоч якось розрізнитися зі своїм старшим братом по батькові, відомим письменником, автором роману “Вир”, Григорієм Тютюнником, який за паспортом – Єгор) народився 5 грудня 1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937...
  4. Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника Тепло і достовірність – ось мої літературні критерії. Григір Тютюнник “Не святи горшки ліплять – майстри. А майстрами стають люди. Я – людина. Я буду майстром!” – читаємо у щоденнику письменника-новеліста Григора Тютюнника. Така самооцінка і вимогливість до себе заслуговують на повагу. І він дійсно став майстром художнього слова, точного,...
  5. “Любов – це кара чи нагорода? За твором Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Є в житті людському такі явища, яким надзвичайно складно дати яку-небудь певну характеристику. Складно сказати, чи добре це чи погано, що існує певне явище, що воно є у людини і що воно має на неї свій визначений вплив. Зробити це складно, тому що людина влаштована таким чином, що від одного...
  6. Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва – в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому може послужити...
  7. Чуйність і турбота ( твір за повістю Григора Тютюнника “Климко”) Повість Григора Тютюнника “Климко” переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої” історії. Головний герой твору Климко-це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Климко відважно йде дорогами...
  8. Духовний світ простої людини в новелі Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців,...
  9. Герої новел Григора Тютюнника До талановитих українських письменників належить Григір Тютюнник, улюбленим жанром якого була новела. Письменник вважав, що саме новела найближча до поезії, і, мабуть, тому більшість його творів – невеликі оповідання. Основні збірки його новел і оповідань – “Зав’язь” (1966), “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Край неба” (1975), “Коріння” (1976). “Найдорожчою темою,...
  10. “Творчість Григора Тютюнника” “Іноді я відчуваю людину, як рана – сіль. Ні від чого я так не страждаю, як від невдоволення собою. Важко щось перемінить у цьому світі. Тільки пам’ять людям, пам’ять лишається велика. Вона поволі виробляє в народу мораль, ідеал.” Григір Тютюнник. Найкраще про відомого українського письменника Григора Тютюнника колись сказав його...
  11. Вічна згадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь”) Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажепі. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж...
  12. “Підранки” Григора Тютюнника Доля в українського письменника Григора Тютюнника була складною і навіть трагічною з дитинства, на яке припали роки воєнного лихоліття, повоєнної розрухи й голоду. Дітям у той час доводилося дуже рано дорослішати, заміняти батьків, що пішли на фронт. А свого тата Григір не бачив із шести років, бо той був репресований...
  13. Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника “Климко”) Повість Григора Тютюнника “Климко” переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Климко відважно...
  14. Коли була війна? Твір за оповіданням Григора Тютюнника “На згарищі” Чи не забули ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи не забули ми, чого коштувала нашому народові ця війна? Справді, з уроків історії ми знаємо, що з 1941 до 1945 року наш народ пройшов через страшні випробування, через неймовірні страждання – через пекло Великої Вітчизняної війни. Сьогодні ми знаємо про...
  15. ЛЮДИНА І ПРИРОДА В ОПОВІДАННІ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА “ДИВАК” Мета: – ознайомити дітей з біографічними відомостями про Г. Тютюнника; – спробувати зануритися у світ його образів та думок; – з’ясувати основні проблеми, які піднімає письменник та Проаналізувати художні засоби, якими він їх реалізовує; – навчатися висловлювати свою думку й аргументувати її; – виховувати любов та бережливе ставлення до природи,...
  16. Залишатись собою (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не...
  17. Воєнне лихоліття в Україні (за повістю Григора Тютюнника “Климко”) О перший біль тих не дитячих вражень, Який він слід на серці залиша! Л. Костенко Щаслива пора – дитинство. Та не хотів би повернутися в своє дитинство ні на мить той, кому в юному віці довелося зустрітися віч-на-віч з війною. Діти війни. Їм довелося рано подорослішати. Перенести на своїх плечиках...
  18. УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. ЧАРІВНИЙ СВІТ ПРИРОДИ У ТВОРАХ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА Мета: розширити уявлення учнів про творчість Григора Тютюнника; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити аналізувати, співставляти прочитане; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ На дошці – портрет Григора Тютюнника. – Що ви знаєте...
  19. Твір на тему “Воєнне лихоліття в Україні” за повістю Григора Тютюнника “Климко” Події повісті Г. Тютюнника відбуваються у тяжкі для українського народу часи окупації німецько-фашистськими загарбниками. Ця жорстока війна принесла нашим співвітчизникам, як і іншим поневоленим фашистами народам знущання, хвороби, голод і смерть. У той час багато дітей залишилося без родини та без житла і були змушені самі шукати собі їжу, одяг...
  20. Проблеми українського села середини ХХ ст. крізь призму оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” Оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” присвячене болючій проблемі українського суспільства середини XX століття – масовій міграції селян до міста. В пошуках кращої долі жителі села зривалися з рідних гнізд, але що їх чекало далі – не знав ніхто. А чи мали право ці люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися...
Живописець правди (огляд творчості Григора Тютюнника)
«
»