Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Живлюща сила краси

Живлюща сила краси

Ні для кого не секрет, що саме прекрасне нерідко надихає творчих людей на створення своїх добутків. Будь те художник, скульптор або письменник – всі вони прагнуть запам’ятати, той короткий як спалах момент, осяяння, що раптом розкрило красу того або іншого явища. Безумовно, на мій погляд, найбільш емоційні в цьому прагненні поети. Причому поезія може проявлятися не тільки у віршованих рядках. Усе, що гармонійно, плавно, природно, що хвилює душу, роблячи людини трішки іншим, вірніше трішки краще, можна назвати поезією. Микола Васильович Гоголь

не випадково назвав свій добуток ” Мертві душі ” поемою. Де як не тут у своїх ліричних відступах він створює гімн красі. Письменник, що вважав себе одночасно й росіянином, і малорусом тонко почував красу, зовсім у різних її проявах. На створення по-справжньому поетичних рядків його надихали й барвисті пейзажі української землі, і краса жінки, і сила, стрімкість візка, що летить по безкрайніх просторах, і багато чого, багато чого іншого.

Навіть, здавалося б, у зовсім звичайних речах письменник міг знайти щось особливе. Так, приміром, міркування автора об “товстих” і “тоненьких” – це не

тільки глибоке психологічне спостереження, але й теперішня ода вмінню “товстих” улаштуватися в цьому житті. “На них (“товстих”) фрак не так спритно скроєний, як у тоненьких, зате в скриньках благодать божия” – зауважує автор. Робить він це так геніально, що перед очами читача як живі встають ці літературні герої.

Не можна сказати, що подібні поетичні рядки з легкістю виходили з-під пера письменника. У порівнянні з Пушкіним, що, за словами сучасників, ” чиледве не колиски белькотав віршами”. Гоголеві було значно сутужніше. Для того щоб, на думку відомого критика Абрама Терца, “щось побудувати на порожнім місці, сховавши в той же час природна своя заїкуватість, знадобилося означити свій шлях куди більше різкими акцентами й зсувами в мові, створивши незвичайну, перебільшену прозу”. І на все це надихала автора саме краса. Гоголь із самого початку відчував себе більше поетом, ніж прозаїком. І це, незважаючи на брутальність, різкувату простацьку для тодішнього вуха мовлення. Герої повести “Вечора на хуторі біля Диканьки” і розповісти-те толком нічого не можуть, не пригадавши раз двадцять риса, свата або брата. Однак як прекрасні ліричні відступи: ” чиЗнаєте ви українську ніч?… про ви не знаєте української ночі!…” У мовленні письменника дуже багато вкраплень поетичних форм. Однак поряд із цим дуже багато неправильностей, корявостей з боку класичної словесності. Колишній у близьких стосунках з Гоголем Пушкін, також зауважував “нерівність і неправильність складу” молодого талановитого письменника. Саме Гоголь довів, що геній – це не той, хто добре пише, а той, хто сміє писати погано.

Тут можна згадати відомі слова Гогена про Сезанне: “Немає ніщо, що так походило б на мазанину, як шедевр”. Тим і заворожуюче прекрасний власний, своеобычный, стиль Гоголя, у корені отличающийся від всіх інших стилів. У з’єднанні з унікальним талантом він народжував воістину дивні речі. Чи-Рическое відступ у поемі “Мертві душі”, присвячене долі письменника-прав-долюбца, одночасно й змушує посміхнутися, і вводить у глибоке міркування про життя, людському невдячності й вульгарність: “Озирати всю величезно – життя, щонесеться, озирати її крізь видний миру сміх і незримі, невідомі йому сльози!”.

Але не варто забувати, що навіть крізь ці сльози Гоголь завжди вмів побачити й щиру красу. Можна згадати відому гоголівську трійку. Автор через цей прекрасно стрімкий образ передає красу й неповторність своєї батьківщини. Для письменника сама Русь представляється такою прекрасною трійкою, легкої, немов птах і такий же незалежно притягальної: “Чи не так і ти, Русь, що жвава необгонимая Трійка несешся?… не чи блискавка це, скинута з неба?… і що за невідома сила укладена в цих невідомих світлом конях?…”

Відомо, що Гоголь багато подорожував. По свідченнях сучасників, письменник, будучи людиною неуживчивым, замкнутим, що володіє певним набором одноманітних звичок, з волі долі постійно міняв місця перебування. Пускаючись у шлях зовсім хворий і розбитим, Гоголь якось незрозуміло видужував у дорозі. Як знати, може бути, це теж живлющий вплив краси, до якої так чутливі творчі натури. Відвідуючи нові місця, письменник напевно не міг не помітити в дорозі прекрасні пейзажі. Волею неволею знайомлячись із новими людьми, попутниками, постояльцями готелів, у яких доводилося зупинятися на нічліг, письменник з його природною чуйністю також напевно помічав не тільки виродливі, але й прекрасні сторони людської душі, чарівні особи. Багато сюжетів, характери, ліричні відступи заставлялися й народжувалися саме в дорозі. А коли, як не постійно переміщаючись по країні, можна побачити стільки прекрасних картин? І картини ці незмінно ставали для Гоголя тими самими “джерелами поезії”, що надихали майстри художнього слова на створення одних із самих прекрасних добутків вітчизняної літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Філософське осмислення краси людини і краси природи в автобіографічній повісті “Зачарована Десна” На схилі літ людина раз по раз озирається назад, згадує минуле і найчастіше – світле та безтурботне дитинство. В уяві Олександра Довженка також поставали різні картини дитинства. Ось він хлопчиком вперше поїхав з батьком до міста. Виїхали вночі, а вже невдовзі займався світанок у дорозі, зелені луки Придесення купалися в...
  2. Філософське осмислення краси людини і краси природи ТвІр по автобіографічній повісті Олександра Довженка “Зачарована Десна”. Що викликає спогади? І перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих. О. Довженко. На схилі літ людина раз по раз озирається назад, згадує минуле і найчастіше – світле та безтурботне дитинство. В уяві Олександра Довженка також поставали різні картини дитинства....
  3. Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна” Задум написати кіноповість “Зачарована Десна” виник у О. Довженка ще в роки Великої Вітчизняної війни. Проте твір з’явився лише в 1955 році, за рік до його смерті. За своїм художнім і філософським звучанням повість стоїть на рівні кращих світових зразків художньої прози автобіографічного змісту. У творі немає чіткого сюжету. Невимушено...
  4. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Ш. Бодлера. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС ІI семестр 2. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – II ПОЛОВИНИ XIX ст. УРОК № 49 Тема. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Ш. Бодлера. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія” Мета: допомогти учням осягнути...
  5. “Голос краси звучить тихо” краси звучить тихо” Як висловлювався відомий японський письменник Ясунарі Кавабата – “Художній твір повинен бути пройнятий високим естетичним ідеалом. Яскравим підтвердженням цих слів може бути геніальна повість письменника “Тисяча журавлів” (“Тисячокрилий журавель”), за яку у 1952 році Кавабата отримав премію Академії мистецтв Японії. В основу цієї повісті письменник поклав опис...
  6. Тема краси й миру людини в романі Л. Н. Толстого “Війна й мир” Тема краси й миру людини в романі Л. Н. Толстого ” Війна й мир” У романі “Війна й мир” Лев Миколайович Толстой затверджує, що в кожної людини є свій мир і світосприймання, а виходить, і сприйняття краси. Письменник розкриває внутрішній мир своїх героїв, показує їхню духовну красу, що проявляється в...
  7. Сила новелістичного таланта В. Стефаника У другій половині 90-х XIX ст. відбулися особисті трагедії письменника – хвороба й смерть матері, нещаслива любов до Е. Калитовской. Все це поєднувалося із загальнолюдськими трагедіями, до яких був особливо чутливий В. Стефаник. Він прагне самотності, заходить у меланхолію й розпач: “мені смутно”. Творче занепокоєння жене його з місця на...
  8. “Голос краси звучить тихо” (“Тисяча журавлів” Ясунарі Кавабата) краси звучить тихо” (“Тисяча журавлів” Ясунарі Кавабата) Відомий японський письменник, лауреат Нобелівської премії Ясунарі Кавабата, зміг з вишуканою простотою відтворити у своїх творах велич та красу японської національної культури. Його твори навівають ностальгію за колишнім національним устроєм країни, адже усе стрімко змінюється і Японія любою ціною намагається стати цивілізованою державою...
  9. Тема краси й насолоди у романі Вайльда “Портрет Доріана Грея” У центрі Творчості Оскара Вайльда – тема краси й насолоди. Письменник описує справжню трагедію у суперечності між прагненням людини до насолоди, неможливістю блаженства. Саме ця суперечність й стало центром роману Доріана Грея”. Проблема розкривається через два головних образи. Один із них – художник Холлуорд, який присвячує себе мистецтву, накладаючи життям...
  10. Здоровий і веселий дух є джерелом краси Про здоров’я людини найкраще говорить його зовнішність, адже здоров’я й краса нерозривно зв’язані між собою. Зовнішній вигляд людини є відбиттям його внутрішнього стану. І людина, організм якого гармонійно розвинений, світиться неповторним світлом. Здорові люди завжди оптимістично настроєні, вони переповнені почуттям радості й задоволення життям. І цей стан неодмінно відбивається на...
  11. Скорочено “Краса і сила” Винниченка Своєрідність образів першої збірки творів В. Винниченка “Краса і сила”. В. Винниченка подарувала нам Кіровоградщина, про яку сам письменник згадує, як про край розлогих степів і неквапливих людей, які повагом пересуваються степовими дорогами на возах, погейкуючи на волів. Саме цей край наснажив митця вітром свободи, героїчним духом минулого, що позначився...
  12. Велика сила природи Для кожного з нас краса природи перш за все пов’язана з пейзажами рідного краю. Залишаються в пам’яті, серці, душі червоні кетяги калини і трепетні тополі. Незабутня Леся Українка писала замріяно й задушевно про красу рідної землі: Скується краєвидів плетениця, Розтопленим сріблом блищать річки, – То ж матінка природа-чарівниця Розмотує свої...
  13. Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою...
  14. Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (за поезією “Березень”) Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба...
  15. Торжество молодості й краси в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя 1. Народні веселощі в “Вечорах…”. 2. Любов і краса в добутку. 3. Тема моральної стійкості людини 4. Краса рідної природи. В “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя (оповідання ведеться від імені людини з народу, пасічника Рудого Панька. Письменник не випадково вибрав саме таку форму побудови циклу як серію...
  16. Сила мистецтва і живої природи, що облагороджує, в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен відомий усім дітям світу. Разом із добрим чарівником Оле-Лукойє він розповів нам десятки добрих, мудрих і красивих казок. Від нього ми довідалися про маленьку північну країну Данію, де жив письменник, про ельфів і тролів, про малюсіньку Дюймовочку й сумну Русалочку. Ми побували навіть у палаці китайського імператора,...
  17. Образна сила поезії Рильке Вірші австрійського поета Рашгера Марії Рильке мають філософський напрямок. У його поезії вражає сприйняття ліриком життя, який наступає після смерті, чиясь смерть не є реальним кінцем, не є фіналом. Ця думка простежується майже в кожному його вірші. Отже, беручи до уваги його відносини до людського буття, можна із упевненістю затверджувати,...
  18. Життєстверджуюча сила оповідань О. Генрі Оповідання О. Генрі захоплюють читача простотою і легкістю оповіді. Взяті разом, його твори € ніби гумористичною енциклопедією американського життя. В його новелах ми зустрічаємо мільйонера, плантатора, генерала, адвоката, суддю, священика, поліцейського, робітника, продавця, актора, художника, музиканта, матроса, злодія, волоцюгу, лікаря – можна довго перелічувати різні суспільні групи і професії, представники...
  19. Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це –...
  20. Утвердження внутрішньої краси людини в п’єсі Котляревського “Наталка Полтавка” Іван Котляревський… Ім’я це викликав у кожного яскраві асоціації: і безсмертній Еней, і невмируща Наталка – героїня п’єси, що стала праматір’ю нового українського театру. Що забезпечило “Наталці Полтавці” безсмертя у віках? Найкраще можна відповісти словами О. Гончара: “Два століття живе на світі безсмертний автор “Енеїди” й “Наталки Полтавки” поет, веселий...
Живлюща сила краси
«
»