Життєвий вир героїв роману Григорія Тютюнника (за романом “Вир”)
Роман “Вир” – один з найталановитіших і найемоційніших прозових творів у повоєнній українській літературі.
Коли береш до рук книгу, то одразу звертаєш увагу на малюнок на обкладинці: над глибинними плесами звисає віття дерев. Так і спадає на думку: мабуть письменник змальовує не тихі життєві заводі, а вир життя, з усією складністю стосунків між людьми, в яких різні долі й характери, свої погляди та принципи. Прочитавши роман, переконує шся, що назва “Вир” найбільш образно розкриває суть змісту книги.
Життєвий вир, як і водний,
Голова Троянівської артілі Оксен Гамалія найглибше
Риси великої мужності виявляє герой роману, ставши грізним партизаном-месником, командиром партизанського загону “Іскра”. Тут у повній мірі проявляється любов Гамалії до рідної Вітчизни, ненависть до фашистських заброд, турбота про людину. А його героїчна смерть викликає подив навіть у гітлерівських потвор, Які оточили вже мертвого Іскру.
Письменник возвеличує людину, яка йде свідомо на загибель заради торжества правди, в ім’я перемоги добра над злом.
Герої роману, кращі люди села – старий Гамалія і його син Оксен, завідувач ферми Дорош, Тимко й Орися – серед багатьох коловоротів життєвого виру вміють знайти найвищу правду, нею живуть, за неї, коли це потрібно, не шкодують віддати життя, бо тільки правда робить людину красивою, дужою, благородною.
Отже, письменник-гуманіст Григорій Тютюнник у романі “Вир” показує багатогранність життя українського народу в мирний час, утверджує в позитивних образах високогуманні людські почуття, звеличує людей праці і засуджує несправедливу війну – найбільше зло, яке він пристрасно закликає вганяти в землю.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)