Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Життя Добролюбова

Життя Добролюбова

Літературна діяльність Миколи Добролюбова тривала біля п’яти років; критик умер двадцяти п’яти років від роду, але вплив, зроблений їм на розвиток російського громадського життя, було величезно й відчувається дотепер. Добролюбов – людина чудового природного розуму, ясний і світлого, талановитий критик і поет, блискучий організатор і великий трудівник, друг і соратник Чернишевського й Некрасова

Життя Добролюбова позбавлене зовнішнього драматизму, але багата складним внутрішнім змістом. Добролюбов народився в Нижньому Новгороді

(нині місто Горький), у сім’ї священика, розумної й освіченої людини, що любили книги й добре знали літературу. Добролюбов учився в духовному училищі, а потім у нижегородській духовній семінарії, де читання книг було для нього очним заняттям і єдиною насолодою й відпочинком від тупих а нудних занять

Сімнадцяти років Добролюбов надійшов у Головний педагогічний інститут у Петербурзі. Там Добролюбов діставав заборонені цензурою книги, захоплювався Герценом, просиджував над його статтями цілі ночі

“Мужицький демократ”, переконаний революціонер, Добролюбов нещадно викривав все вузьке, фальшиве,

егоїстичне в сучасному йому суспільному устрої й літературі. Йому доводилося діяти в умовах жорстокої цензури, прибігати до іносказань і умовчань, визнати, як писав Бєлінський, “що навіть у кріпак Росії Добролюбов і Чернишевський уміли говорити правду те мовчанням про маніфест 19 лютого 1861 р., те висміюванням і шельмуванням тодішніх лібералів”. Як Мцири, “він знав однієї лише Думи влада, одну, але полум’яну пристрасть”, жив у постійному очікуванні швидкої селянської резолюції, з болісним нетерпінням кликав її й готувався кней.

У суворій ночі миколаївського царювання він провидів світанок, настання “теперішнього дня”, як називав Добролюбов революцію: “Прийде ж він, нарешті, цей день. І, із усякому випадку, переддень недалекий від наступні за ним дня: ніч розділяє їх…”

“Бажана й свята” революція прийшла набагато пізніше; Добролюбов умер, не дочекавшись її, але, умираючи, він знав, що зробив “благу справу” серед зла, що панувало, і з повним правом сказав про себе:

Милий друг, я вмираю, Тому що був я чесний, Але зате рідному краю, Вірно, буду я відомий

Смерть Добролюбова була великою втратою. Це прекрасно розумів Чернишевський, що любив Добролюбова, як сина. “Я – теж корисна людина, але краще б я вмер, чим він. Кращого свого захисника втратив у ньому російський народ”,- писав Чернишевський. Те ж почуття мужньої скорботи виразив і Некрасов у чудовому вірші “Пам’яті Добролюбова”:

Але занадто рано твій ударив годину, И віще перо з рук упало Який світильник розуму згас! Яке серце битися перестало!

Самим головним у цій спадщині є його критичні статті, присвячені Творчості Щедріна, Островського, Гончарова, Тургенєва, Достоєвського, Шевченко й інших письменників. .У своїх геніальних критичних статтях Добролюбов виступає як продовжувач Бєлінського, як самий послідовний і вірний учень Чернишевського. “Мужицький демократ”, Добролюбов жагуче повставав проти всяких спроб проти мистецтва, що веде від боротьби за перебудову життя на нових початках, гідних людини

Письменник, на думку Добролюбова, повинен стояти близько народу, уміти вловлювати й угадувати його інтереси й потреби, знать, що потрібно народу. “Мерою достоїнства письменника або окремого добутку,- писав він,- ми приймаємо то” наскільки служать вони вираженням природних прагнень відомого часу й народу”.

Мистецтво повинне служити народу, виражати його інтереси й потреби, постійно вчив Добролюбов. Тому він був таким непримиренним супротивником прихильників “мистецтва для мистецтва”, що затверджували, що мистецтво не повинне бути відбиттям життя народу і його запитів. “Ми ніколи не погодимося,- писав він,- щоб поет, що витрачає свій талант на зразкові описи листочків і струмочків, міг мати однакове значення з тим, хто з рівної силою таланта вміє відтворювати, наприклад, явища громадського життя”.

Слідом за Чернишевським він боровся за те, щоб мистецтво не відривалося від життя, а. відтворювало її, пояснювало життя й вимовляло вирок над життям. Над усе в мистецтві Добролюбов цінував правду. “Головне достоїнство письменника й художника складається в правді його зображень…”

Достоїнство й значення літературного твору визначаються тим, “як глибоко проникає погляд письменника в сутність явищ, як широко захоплює він у своїх зображеннях різні сторони життя”.

Якщо Твір мистецтва неправдиво, ложно, “воно стає навіть шкідливим, тому що служить не до просвітління людської свідомості, а, навпроти, ще до більшого потьмарення”. Правда життя – необхідна умова справжнього твору мистецтва. Завдання критики він бачив у роз’ясненні, правильному тлумаченні того, що дано художником з творі мистецтва. Критик повинен допомогти читачеві розібратися в суспільній і художній цінності добутку, не нав’язуючи читачеві й авторові того, чого немає в самому добутку

Відзначаючи, що іноді сам художник неправильно пояснює зміст свого утвору, Добролюбов говорив, що завдання справжньої критики в тім і складається, “щоб роз’яснити зміст, схований у створеннях художника…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Біографія Добролюбова Миколи Олександровича Добролюбов, Микола Олександрович (1836- 1861 р. г.) Публіцист, літературний критик Біографія Народився 5 лютого 1836 року в Нижньому Новгороді. Батько його був священиком. Добролюбов одержав домашнє утворення, закінчив духовне училище в Новгороді, а потім і семінарію (1848 – 1853 р. г.). Під час навчання Добролюбов захопився вивченням фольклору, склав словник...
  2. Чиє тлумачення образа Катерини Кабановой – Н. А. Добролюбова або Д. І. Писарєва – варто вважати найбільш вірним? П’єса А. Н. Островського “Гроза” з’явилася на сцені в 1860 році в період підйому суспільно-політичної боротьби в Росії напередодні скасування кріпосного права. Провідний критик журналу “Сучасник” Н. А. Добролюбов відразу помітив драму Островського серед літературних новинок року й написав більшу статтю з багатозначною назвою “Промінь світла в темному царстві” (1860)....
  3. Скорочено “Промінь світла в темному царстві” Добролюбова Стаття присвячена драмі Островського “Гроза” На початку статті Добролюбов пише про те, що “Островський має глибоке розуміння російського життя”. Далі він піддає аналізу статті про Островського інших критиків, пише про те, що в них “відсутній прямий погляд на речі”. Потім Добролюбов порівнює “Грозу” із драматичними канонами: “Предметом драми неодмінно повинне...
  4. Селянська тема в “Записках мисливця” – основа загального життя з її силами й стихіями Ця книга відкриває 1860-е роки в історії російської літератури, передбачає їх. Хоча із зовнішньої сторони це збірник оповідань і нарисів, внутрішній його мир глибоко епичен по своїй природі. Це не тільки й не стільки книга про російське селянство, скільки книга про російський національний характер, про живі й мертві стихії життя,...
  5. Лише той, ким бій за життя зазнав, життя і свободу заслужив (по трагедії Гете Фауст) Творчість Гете стало одним з найбільш складних явищ в історії німецької та світової літератури. Суперечності, якими наповнені його Твори, це не просто індивідуальні протиріччя Гете, а й протиріччя всієї епохи, протиріччя всієї німецької буржуазії. Трагедія Фуст стала самим значним твором поета і з’явилася вищим філософським і художнім досягненням всієї німецької...
  6. Творча доля Ф. Шуберта. Його творче життя Будучи учнем Віденського конвикта, де вчилися хлопці – півчі, він, ледь ознайомившись із законами гармонії, із таким захопленням став складати музику, що закинув усі інші заняття й був виключений за неуспішність. Пізніше, на настійну вимогу батька, він закінчив учительську семінарію, але зі школи теж був звільнений. Роками поневірявся, жив, не...
  7. У чому сенс життя? По оповіданню Д. Лондона “Любов до життя” Джек Лондон займався літературною творчістю біля двадцяти із сорока прожитих їм років, успіхи письменника разючі. Сучасники стежили за зльотом і долею Джека Лондона з радістю й неприкритим інтересом. З письменника намагалися зробити живу рекламу “суспільства рівних можливостей”, тобто Америки. Мол, от втілення ідей про теперішнє суспільство: пасинок фермера, хлопець-роботяга, що...
  8. “Що б я зробила з горіхом вічного життя” за “Легендою про Вічне життя” Івана Франко Нарешті прийшов той часи, коли ми стали усвідомлювати те, що ми велика українська нація і переосмислювати творчі надбання нашого народу. Сьогодні все частіше ми повертаємося до мудрості літератури і поезії минулих століть, намагаємося найти в творах наших співвітчизників невичерпні джерела і криниці нашої духовності. Адже саме українські митці формували політичну...
  9. Протест проти жорстокості життя (за повістю Тесленка “Страчене життя”) Вершиною творчості Архипа Тесленка с повість “Страчене життя”, яку називають “художнім документом, вартим навіть соціологічних досліджень про епоху “чорної тиші”. Цей твір створювався тоді, коли в країні, здавалось, усе завмерло після бурхливих подій 1905-1907 років. Тесленко намагався зробити широкі мистецькі узагальнення, тобто показати, що ситуація, про яку йдеться, не випадкова...
  10. “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними,...
  11. Протест проти жорстокості життя (за повістю А. Ю. Тесленка “Страчене життя”) Вершиною творчості Архипа Тесленка є повість “Страчене життя”, яку називають “художнім документом, вартим навіть соціологічних досліджень про епоху “чорної тиші”. Цей твір створювався тоді, коли в країні, здавалось, усе завмерло після бурхливих подій 1905-1907 років. Тесленко намагався зробити широкі мистецькі узагальнення, тобто показати, що ситуація, про яку йдеться, не випадкова...
  12. У чому сенс людського життя? (За оповіданням Джека Лондона “Любов до життя”) Джек Лондон займався літературною діяльністю менш ніж двадцять із прожитих сорока років життя, але творчі успіхи письменника вражають. Сучасники спостерігали за злетом та долею Джека Лондона із заздрістю та неприхованим захопленням. З письменника намагалися зробити живу рекламу “суспільства рівних можливостей”, тобто Америки. Мовляв, ось утілення ідей про справжнє людяне суспільство:...
  13. У чому сенс людського життя? ( за оповіданням Джека Лондона “Любов до життя”) – ДЖЕК ЛОНДОН У чому сенс людського життя? ( за оповіданням Джека Лондона “Любов до життя”) Джек Лондон займався літературною діяльністю менш ніж двадцять із прожитих сорока років життя, але творчі успіхи письменника вражають. Сучасники спостерігали за злетом та долею Джека Лондона з заздрістю та неприхованим захопленням. З письменника намагалися зробити живу рекламу...
  14. “Життя без любові не життя” за твором “Наталка Полтавка” Найпоширенішими серед жіночих імен в Україні стали імена Наталка, Оксана, Марічка. Можливо це, через те, що в українській літературі дівчата з такими іменами були особливими. П’єса Івана Петровича Котляревського “Наталка Полтавка” сприяла поширенню імені Наталка. Образ Наталки з п’єси І. П. Котляревського – дівчини вірної, чесної, рішучої, працьовитої, красивої, не...
  15. Сила волі до життя пораненого воїна в оповіданні “Воля до життя” О. Довженко в своєму оповіданні “Воля до життя” змалював звичайних людей у екстремальній ситуації. Основою цього оповідання було саме життя воєнних років. Головний герой твору – звичайний боєць Іван Кармалюк. Важко поранений, він усіма силами намагається вижити: незважаючи на біль, затискає розірвану артерію, бореться з газовою гангреною, навіть коли вже...
  16. Зображення людини у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО Зображення людини у драмі “Життя – це сон” Людина в розумінні Кальдерона – суперечлива істота. Охоплена різними пристрастями й бажаннями, вона здатна виявляти як ниці інстинкти, так і...
  17. Роль “Сучасника” у тодішнім громадському житті Розкол у редакції “Сучасника” ставав неминучим. Останнім приводом до нього послужила написана Добролюбовим в 1860 р. стаття “Коли ж прийде теперішній день?” (про роман Тургенєва “Напередодні”). У цій статті Добролюбов пророкував швидку появу росіян Инсарових, які будуть боротися за звільнення Росії, проти всіх гнобителів народу. Зі статтею Добролюбова Тургенєв познайомився...
  18. Світ у драмі “Життя – це сон” – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО Світ у драмі “Життя – це сон” Світ, який постає у драмі, пройнятий відчуттям тривоги, загального неспокою. Вже на початку твору Росаура говорить Кларіну, що її гнітить невимовна...
  19. У чому полягає сенс людського життя (за оповіданням Джека Лондона “Жага до життя”) 1. Казкова доля Джека Лондона (хлопець-робітник, пасинок фермера, який зазнав бідності, не зміг здобути університетської освіти, але зумів досягти своєї мети і здійснити мрію – став уславленим письменником). Нова постановка проблем та її художнє втілення в північних оповіданнях Джека Лондона (герой залишався наодинці з природою та самим собою, випробовуючи себе...
  20. То, може, правий Кальдерон: життя – це тільки сон? (за твором П. Кальдерона “Життя є сон”) Прочитав уперше тему твору, за якою потрібно написати твір, і вирішив, що тут все ясно і просто. У голові пролітали різні думки з приводу і без приводу. Хотілося відповісти на питання одразу: “Так, життя – це сон, бо третю частину свого життя ми проводимо у сні”. Правда, є такі ласі...
Життя Добролюбова
«
»