Жан-Кристоф характеристика образа Жана Кристофа

Жан-Кристоф – центральний герой епіко-ліричного оповідання Ролана – сполучить у собі необоримую силу духу (ньому. Krafft – “сила”) із презирством до насильства, приниженню людської особистості. Героєм вибраний музикант, німець по національності, що в розпал антигерманських настроїв у Франції було певним викликом. Ж. – ДО. здійснює себе в музиці, що стає філософією життя. Музикант здатний, а виходить, зобов’язаний “розливати навколо себе сонце й радість…

Наситити вас сонцем”. Передавши своєму героєві біографічні

риси Бетховена й німецького композитора кінця XІX в. Гуго Вольфа, Ролан запропонував проте досить актуальний поворот теми “художник і суспільство”. Відмовившись від можливості представити ще один випадок непереборного конфлікту художника із суспільством, Р. зволів показати, що огидна “ярмарок на площі”, що принижує художника, переборна, причому не в далекому майбутньому, а зараз, поки творить художник.

Ж. – К. вдається захопити своїм мистецтвом тих, хто спочатку зовсім байдужий. Джерело сили художника – в інтересі до всіх проявів життя й умінні знаходити загальну мову з найпростішими людьми.

Ж. – К., як і Ролана, лякає некерована юрба, він не бачить позитивного початку в робочому русі, але в ньому активна віра в позитивне началочеловеческой природи й невичерпна спрага спілкування.

Роман густо населений, музикант аж ніяк не біжить від миру, не цурається людей, навпроти, прагне до них, уміє бути поблажливим до художників, що избрали шлях, що йому здається тупиком, зберігати прихильність до людей старшого покоління, що помогали йому (професорові Шульцеві, першим оценившему його талант, сім’ї Рейнгартов), вникати в доводи юних друзів, навіть якщо вони вступають у протиріччя з його власними поглядами. Його любовні захоплення завжди засновані на повазі, визнанні за улюбленої права на самостійний вибір, будь те соромлива дівчинка Минна, охоплена “народної” неприборканістю Ада, що палає творчою енергією акторка Франсуаза Удон, полонена релігійними догматами Ганна або близька йому за духом Антуанетта. Ж.-К. максималіст і в любові, і в дружбі, і у творчі намірах “Між добром і злом у мене немає середини, навіть товщиною у волосок”.

Ця риса характеру посилена естетическим своєрідністю образа: у його малюнку виразні ознаки гіперболи. Добуток будується як роман виховання й одночасно як четирехчастная симфонія (початкові три книги – дитинство і юність Ж.-К. ; “Бунт” і “Ярмарок на площі” – кульмінація конфлікту; наступні три книги – протиставлення фанатизму суспільних опозицій природних радостей любові й дружби; нарешті, “Неопалима купина” і “Прийдешній день” – дозвіл напруги в мудрому прийнятті життя у всіх неї протиріччях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Жан-Кристоф характеристика образа Жана Кристофа