“Зажурилась Україна”
За жанром Твір “Зажурилась Україна ” є історичною піснею, яка відноситься до найдавнішої тематичної групи – про боротьбу українців із турецько-татарськими загарбниками. Ідеєю твору є показ безчинства ворога, виголошення заклику до опору, до боротьби. Цей твір подає яскраві образи: захисники України змальовані мужніми, рішучими, турки-нападники – як зла ворожа сила. Невелика за обсягом пісня багата на художні засоби: епітети (маленькїї діти; шабля гостра, довга; вражий турчин), метафора (зажурилась Україна), синекдоха (як заняли, то
Чи не той то хміль
Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль, Що по ниві грає? Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне.
Гей поїхав Хмельницький К Золотому Броду, –
“Не пий, Хмельницький, дуже Золотої води,-їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди”.
“А я ляхів не боюся І гадки не маю – За собою великую Потугу я знаю.
Іще орду татарськую За собою веду, – А все тото, вражі ляхи, На вашу біду”.
Ой втікали вражі ляхи – Погубили шуби… Гей не один лях лежить. Вищеривши зуби!
Становили собі ляхи Дубовії хати,-
Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи, Де якії полки, – їли ляхів собаки Та сірії вовки.
Гей там поле, А на полі цвіти – Не по однім ляшку Заплакали діти.
Гей там річка, Через річку глиця – Не по однім ляшку Зосталась вдовиця…