Заклик до збереження природи в оповіданні “Сім’я дикої качки”
У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й “добро” нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати. Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди вдячні їй? В оповіданні Є. Гуцала “Сім’я дикої качки” описане ставлення дітей до представників пташиного світу – сім’ї дикої качки, відтворені стосунки дітей зі світом природи.
Юрко, який приїхав із міста в гості до
Хлопець приніс каченят додому, намагаючись їх приручити. Малі нічого не їли, здавалося, ось-ось вони загинуть. Поки Юрка не було вдома, Тося швиденько зібрала каченят і понесла до води, сподіваючись
Юрко, від’їжджаючи до міста, навіть не хотів проститися з То-сею. Хлопець не був впевнений, що вона до нього підійде. Юрко відчув пекучий сором… Адже заради користі, заради розваги він забрав диких каченят, жорстоко скривдивши качку. Він не дуже переймався станом пташенят, не доклав зусиль, щоб їх урятувати, розумів, що втратив повагу й довіру Тосі та сільських хлопчиків. Юрко усвідомив, що вчинив негідно, але, на жаль, було вже пізно. Але мені здається, це каяття дає надію на те, що хлопчик змінить своє ставлення до природи, до всього живого й беззахисного.
Кажуть, що найбільший ворог дикої природи – не хижі звірі, не стихії, а… люди. В оповіданні Є. Гуцало засуджує жорстокість, байдужість, прагнення піднестися за рахунок хвалькуватості, брехні; а також возвеличує такі риси, як доброта й милосердя, втіленням яких у творі є Тося. Думаю, що автор також хотів підкреслити те, що ми повинні осмислено ставитися до своїх вчинків, нести відповідальність за них, не завдавати шкоди природі, берегти її, грубо не втручатися в її світ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)