“Закінчення повісті “Кайдашева сім’я”

Завжди цікаво поміркувати про те, як би продовжилася історія настільки улюблених нами творів. Особливо це цікаво, якщо розглядати дивовижну повість авторства Нечуя-Левицького під назвою “Кайдашева сім’я”. Під час прочитання у читача може скластися тверде враження про те, що ніщо і ніколи вже не зможе помирити родину Кайдашів, що члени родини будуть сваритися завжди і без зупинки, тому що між ними існують такі суперечності, які практично неможливо вирішити.

У той же час, роздумуючи над тим, яким могло б бути продовження цієї повісті,

хочеться сказати, що воно могло би бути не обов’язково таким, якою була вся повість до цього. Необхідно нагадати, що один з Кайдашів, старий Омелько, в кінці повісті напився і загинув, і це могло б служити всім іншим членам родини попередженням про те, що вони мають нарешті миритися, шукати компроміси, тому що таке життя до добра нікого з них не доведе. І я думаю, що вони могли дійсно прийняти таке рішення, якщо врахувати, що всі вже втомилися від неможливості поділити майно, приниження, образ один від одного і нанесення один одному різного роду шкоди.

Саме тому закінчення цієї повісті бачиться мені наступним

чином. Я думаю, що стара Кайдашиха, її сини і невістки поховали б Омелька Кайдаша і прийняли б рішення більше ніколи не сваритися. Вони б почали поважати права, можливості і потреби один одного, допомагати один одному, надавати різного роду сприяння, як це і належить робити тим людям, які перебувають в родинних стосунках і прагнуть бути добрими зі своїми близькими. На практиці це проявилося б у тому, що молоді Кайдаші допомагали б старій Кайдашисі, а вона, в свою чергу, не була б такою жадібною і, розуміючи, що вже теж стара, стала б поступово ділитися всіма тими благами і майном, яке їй належало.

Варто зазначити, що автор повісті Нечуй-Левицький вважав, що в основі всіх проблем сім’ї Кайдашів лежить право приватної власності. Але я не можу з ним повною мірою погодитися, тому що вважаю, що головною причиною бід і проблем сім’ї стала звичайна жадібність, притаманна людині незалежно від тієї суспільної формації, яка панує в країні. Саме з цієї причини я можу уявити закінчення повісті саме у встановленні добрих стосунків внаслідок того, що Кайдаші просто зрозуміли би суть всіх тих помилок, які вони допускали раніше. І для цього не потрібна зміна суспільного або політичного ладу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (6 votes, average: 3.33 out of 5)

“Закінчення повісті “Кайдашева сім’я”