Загребельний Павло Архипович
ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
Загребельний Павло Архипович (1924-2009)
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Основні твори: повісті “Марево”, “Там, де співають жайворонки”, “Долина довгихснів”, романи “День для прийдешнього”, “Шепіт”, “Добрий диявол”, “Диво”, трилогія “З погляду вічності”.
П. А. Загребельний народився 25 серпня 1924 р. у с. Солошине на Полтавщині.
У 1941 р. закінчив десятирічку. Вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав
У 1945 р. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 р. навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951) – майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі “Вітчизна” в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
У другій половині 1950-х років П. Загребельним видані збірки
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала “Дума про невмирущого” (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
У 1961-1963 рр. Загребельний працює головним редактором “Літературної газети” (пізніше – “Літературна Україна”), приблизно в той же час з’явилися три перші романи письменника: “Європа 45” (1959), “Європа. Захід” (1960), “Спека” (1960).
Протягом 1960-1970-х років письменник створив більшу частину своїх романів, найвагоміші з них:
– “День для прийдешнього” (1964);
– “Шепіт” (1966);
– “Добрий диявол” (1967);
– “Диво” (1968);
– трилогія “З погляду вічності” (1970);
– “Розгін” (Державна премія СРСР, 1980) – має романну будову з чотирьох книг: “Айгюль”, “В напрямі протоки”, “Ой крикнули сірі гуси”, “Персоносфера”;
– “Левине серце” (продовженням “Левиного серця” став роман “Вигнання з раю”, 1985);
– “Переходимо до любові” (1971);
– “Намилена трава” (1974);
– “Євпраксія” (1975);
– “Південний комфорт” (“Вітчизна”, 1984).
У романі “Диво” органічно поєднуються далеке минуле та сучасність. У центрі роману – Софія Київська, яка є незнищенним символом української державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: “Первоміст” (1972), “Смерть у Києві” (1973), “Євпраксія” (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман “Роксолана” (1980).
Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні Роксолани – Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити таємниці характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця – таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романі “Я, Богдан” (1983).
Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України – такі риси найновішого роману письменника “Тисячолітній Миколай” (1994). У романах зустрічаємо вступні слова чи передмову, післяслово – це свого роду невеликі літературознавчі, а часом й історіографічні етюди.
Виступив П. Загребельний і з кількома п’єсами, створеними на основі романів – “Хто за? Хто проти?” (“День для прийдешнього”), “І земля скакала мені навстріч” (“З погляду вічності” ); активно виступає з критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з доповідями, промовами й інтерв’ю. Ці виступи зібрані в книзі статей, есе і портретів “Неложними устами” (1981). До неї ввійшла повість – дослідження “Кларнети ніжності”, присвячена П. Г. Тичині.
За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: “Ракети не повинні злетіти” (1965), “Перевірено – мін немає” (1966), “Лаври” (1974), “Ярослав Мудрий” (1982).
Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло 22 романи. Один із них – “Розгін” відзначено Державною премією СРСР, два – “Первоміст” і “Смерть у Києві” – Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими накладами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять у перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за кордоном. Помер 3 лютого 2009 року.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)