“За сміхом Сервантеса криються сльози”
Чим же цінний для нас образ Дон Кіхота, смішну і комічну, на перший погляд, людину, яка бореться з вітряними млинами, приймаючи їх за велетнів, на яку за його доброту сиплються удари в прямому сенсі цього слова, який придумав собі благородну даму серця Дульцінею Тобосську, насправді – просту селянську дівчину Альдонсу Лоренсо? Він вважає своїм обов’язком допомагати бідним і нещасним, хоча і сам є і бідним, і нещасним.
Якщо в першій частині роману на перший план виступає більш виразно комічна сторона особистості Дон Кіхота, то в другій
Друга частина роману визрівала довго – десять років, і поступово образ Дон Кіхота еволюціонував. З комічної нескладною худої фігури фантазера він
Високі гуманістичні думки Сервантеса, висловлені устами його героя, знайшли відгук майже у всіх знаменитих письменників і породили у світовій літературі цілу галерею образів, подібних Дон Кіхоту. Англійський перекладач “Дон Кіхота” Мотте ще в 1700 році говорив, що в кожній людині є щось від Дон Кіхота і у кожного є своя дорога серцю Дульцінея, яка надихає на божевільні вчинки.
У ХIХ столітті роман Сервантеса став “літературної моделлю” для німецьких романтиків, що позначилося на творчості Гете, зокрема, на його романі “Вільгельм Майстер”. Німецькі романтики і філософи відкривають в образі Дон Кіхота втілення вічної протилежності між мрією і дійсністю, поезією і прозою, ідеальним і реальним. Гейне говорив про Дон Кіхота як про втілення людської захопленості, він вважав, що за сміхом Сервантеса криються сльоза, а герой його найвидатнішого роману скоріше трагічний, ніж комічний персонаж.
(3 votes, average: 3.00 out of 5)