“Яку істину я осягнув за романом Федіра Достоєвського “Злочин і кара”

Роман “Злочин і кара” по праву вважається одним з найбільш визначних літературних творів свого часу. Він містить безліч корисної інформації для кожного, здатний дати над чим подумати людині будь-якого віку. Безумовно, він також містить і те, що між собою люди нерідко називають істиною. Але є особливість: далеко не обов’язково всі зрозуміють істину однаково. Швидше за все, за підсумками прочитання цього роману кожен зробить власні висновки щодо його істини.

Як відомо зі змісту роману, його головний герой Родіон Раскольніков знаходився

в не найсприятливіших побутових обставинах, як, втім, і багато інших жителі тодішнього Петербурга. Він жив у невеликій кімнаті, не зміг закінчити навчання, не мав жодних перспектив і повною мірою відчував власну непотрібність суспільству. Все це запалило його розум, в результаті в його голові народилася своєрідна теорія, реальне втілення якої, як пізніше з’ясувалося, призвело до чужої смерті. Але щастя це головному герою не принесло. Він виявився неправий, але власне перебування в омані не визнав.

Ту істину, яку я зрозумів, автор навів самостійно наприкінці роману, мені навіть не довелося замислюватися.

Багато з людей перебувають у складних обставинах, але це не виправдовує їх злодіяння. Необхідно розуміти, що людське життя – це найцінніше на Землі, ніхто з людей не має права відбирати його в іншого, адже воно дана Богом. Автор пише про це прямо. Крім того, це додатково показано на прикладі порівняння образів Родіона Раскольнікова і ще однієї героїні роману, Соні Мармеладової. Її умови життя були зовсім не краще умов життя Раскольнікова, але, тим не менш, ні на чиє вбивство вона не йшла і навіть не замислювалася про це.

Крім того, що стало істиною цього роману особисто для мене, можна відзначити й інші цікаві факти. Життя набагато складніше будь-яких теорій, його не можна зрозуміти лише при використанні однієї певної ідеї. Не можна сказати, що Раскольніков був повністю не правий зі своєю теорією, адже дійсно люди далеко не завжди однакові, вони відрізняються ментально і психологічно. Проблема Раскольнікова була в тому, що він не мав гнучкості у поглядах на життя і на речі. Теоретично він міг би відмовитися від своєї теорії тоді, коли вона не привела його до щастя. Але він не зробив цього, тим самим лише ускладнивши свою і так складну ситуацію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Яку істину я осягнув за романом Федіра Достоєвського “Злочин і кара”