Які роздуми навіює мені новела Стефаника “Камінний хрест’?
Я дуже люблю і дуже пишаюся своєю Україною. Таких прекрасних краєвидів, таких чудових людей, мабуть, немає ніде на землі! Але ось я прочитав новелу Стефаника “Камінний хрест” – і на душі стало боляче, якийсь розпач охопив серце.
Пройшло століття від тих подій, про які йдеться у цій новелі. І що ми бачимо сьогодні? “…Ця земля не годна кілько народа здержіти…”
Чи не про сучасні дні сказані ці слова? Чи не віддзеркалює цей вирок Івана Дідуха становище в Україні, коли масовим явищем є якщо не повна еміграція, то заробітки на
Я читав “Камінний хрест”, співчував його героям, а в уяві поставили мої сучасні співвітчизники з їх самотністю в інших державах, де з ними поводяться зверхньо. Але тисячі їх змушені від’їздити за кордон, бо їх праця тут, на батьківщині, нікому не потрібна або ж оплачується так, що людина не спроможна навіть прогодувати власну родину. А як часто трапляється, що й зовсім немає роботи!..
Чому в нашій державі заробітна платня більшості населення не досягає навіть прожиткового
Мабуть, я поставив багато питань, але вони завжди спонукають до пошуку відповідей. Можна скільки завгодно говорити, що ми – працелюбна нація, на яку чекає щасливе майбутнє після важких років перетворень, але, я гадаю, доки буде зберігатися величезна різниця між зарплатою рядових українців і урядовців, законотворців, доти герої “Камінного хреста” будуть множитися.