Як стають літописцями доби – Віхи життя, віхи творчості
Оноре де Бальзак 1799 – 1850
Віхи життя, віхи творчості
Як стають літописцями доби
О. де Бальзак народився 20 травня 1799 р. у місті Турі в родині чиновника, помічника мера міста. Письменник мав селянські корені, однак і він сам, і його батько доклали чимало зусиль, аби довести своє дворянське походження.
Подробиці. Насправді їхній рід був започаткований селянином з крайнього півдня Франції на прізвище Бальса (від діалектного слова “бальс”, що означає “стрімка скеля”). Батько письменника, Бернар Франсуа, був найстаршим сином
Родина майже не займалася вихованням Оноре. У вісім років його віддали до Вандомського колежу, де панував суворий нагляд за вихованцями й охоче вдавалися до тілесних покарань.
Здобувши середню освіту, Бальзак записується вільним студентом у Школу права, відвідує лекції в Сорбонні, серйозно цікавиться філософією і літературою. Водночас працюючи помічником у конторі нотаріуса, юнак знайомиться з реальним життям. Тут перед майбутнім письменником відкрився світ, який згодом став світом його знаменитої епопеї “Людська комедія”.
1819 р. закінчивши правничий факультет і здобувши ступінь бакалавра права, О. де Бальзак отримав можливість зробити успішну буржуазну кар’єру: він міг би стати компаньйоном, а потім і власником нотаріальної контори, що цілком відповідало планам його батьків. Утім, відчуваючи в собі літературне покликання, Оноре чинить рішучий опір і зрештою домагається дозволу стати письменником. Сім’я вирішує надати йому два роки для випробування: за цей час юнак мусив написати коли не шедевр, то в усякому разі твір, що засвідчив би його літературний хист. Оселившись у мансарді, Бальзак розпочинає роботу над твором у “високому жанрі” – віршованою трагедією “Кромвель”. Ознайомившись із результатами його творчості, родина винесла нищівний вирок (слід зауважити, цілком справедливий, адже трагедія була написана такими важкими й незграбними віршами, що читати її було просто неможливо).
І все ж таки, незважаючи на цю невдачу, Бальзак відстояв право займатися літературною творчістю. Попрощавшись з “високим жанром”, він звертається до “низького” – роману в тому його різновиді, що культивувався тогочасною “комерційною літературою” і був призначений для масового читача. Тоді з’явилися численні “поденники пера”, які дуже швидко, іноді групами по кілька чоловік, писали такі твори за трафаретом, в основу якого було покладено пригодницький і готичний романи, що виникли за доби передромантизму. Від 1822-го до 1825 р. Бальзак написав вісім романів такого плану й виступив співавтором ще кількох подібних творів. Згодом він дуже критично ставився до цих опусів і ніколи не включав їх до зібрань своїх творів.
1826 р. у творчості Бальзака настає більш ніж дворічна пауза. Розчарувавшись у можливості досягти матеріальної забезпеченості за допомогою пера, він вдається до комерційної діяльності. Результатом цієї спроби став борг у сорок п’ять тисяч франків, який письменник сплачував майже до кінця життя.
Улітку 1828 р. Бальзак повертається до творчості, але вже на іншому рівні: відтепер він серйозний митець, який вкрай відповідально ставиться до кожного свого твору. Свідченням цього став роман “Шуани” (1829), в якому письменник змалював контрреволюційний селянський рух (так звану шуанерію) на заході Франції, у Бретані й Вандеї, що розпочався під час революції 1789-1794 рр. і тривав до початку XIX ст.
Особливе місце у творчій еволюції Бальзака належить роману “Шагренева шкіра”, опублікованому 1831 р. Цей твір, що започатковує “Філософські етюди” (другу частину “Людської комедії”), водночас є своєрідною прелюдією до всієї епопеї. У “Шагреневій шкірі” письменник прагнув осягнути сучасне життя як універсальну й суперечливу цілісність і втілити його в узагальнених образах і колізіях за допомогою фантастики, символу, міфу. Бальзак вважав, що митець може творити міф свого часу – схожий на стародавній за рівнем узагальненості життєвих явищ, але вільний від його ірраціонально-містичних елементів.
Наступною принципово важливою віхою творчого шляху Бальзака став роман “Ежені Гранде” (1833). Автор надавав йому особливого значення в розвитку літератури, зазначаючи, що в цьому творі “відбулося завоювання абсолютної правди в мистецтві”, бо тут драма виявлена й розкрита в найпростіших обставинах повсякденного життя міщанської родини. Причини драматизму сучасного життя письменник вбачає в майнових інтересах, владі грошей. “Більше, ніж в будь-який час, – говориться в романі, – гроші владарюють над законами, політикою і звичаями”.
Становлення Бальзака на обраному шляху творчості завершується романом “Батько Горіо” (1834), який справедливо вважається одним з його шедеврів.