Художній твір не може обійтися без приміток
Вони бувають історико-літературними, лінгвістичними, історичними тощо. Характер приміток залежить від виду видання (академічне, навчальне, масове), від того, кому воно адресоване. Наприклад, примітки до “Робінзона Крузо” Д. Дефо і “Мандрів Гуллівера” Дж. Свіфта у виданнях для дітей суттєво відрізняються від поданих в академічному виданні. Те саме можна сказати і про казки О. Пушкіна. У виданні “Казки про мертву царівну…” для дітей у примітках пояснюються навіть такі слова, як “чернавка” (прислужниця), “черниця”
Примітки пояснюють, уточнюють. Наприклад, у примітках до деяких видань Г. К. Андерсена є інформація про перекладачів казок А. В. і П. Ганзен, які вперше переклали казки російською з данської мови, а не з німецької, як то було раніше. До речі, широкому колу читачів ці перекладачі невідомі. Казка “Русалонька” супроводжується приміткою – словами автора, що свідчать про його ставлення до свого твору: “Вона єдина з моїх робіт, що тривожила
Досить часто у примітках пояснюються слова і словосполучення, які можуть бути незрозумілі читачеві… Наприклад, у виданні для дітей казки “Огниво” з’ясовуються слова “фрейліна” (придворна дама чи дівчина із дворянської сім’ї, яка утримується біля цариці чи королеви). У примітках до “Нового плаття короля” пояснюється слово “сановник” (особа, що має високий чин, сан).
Освітня роль приміток дуже велика, особливо до творів зарубіжної літератури, де читачі натрапляють на новий для нього матеріал. Вони допомагають сприйняттю художнього твору на належному рівні. Наприклад, у примітках до віршів Ісікава Такубоку надано чимало уваги етнографічним та географічним поняттям, що допомагають читачеві увійти в японську культуру.
Згадані примітки – своєрідне зібрання знань про Японію. У них, зокрема, можна почерпнути відомості з географії (“Сібутамі – селище поета”, “Хонсю” і “Хоккайдо” – острови, “Гора Акан” та ін.), історії (громадянська війна 70-х рр. XІX ст.), а також культури, літератури, філософії тощо. Деякі з авторів дають примітки до власних творів самі. Наприклад, А. Міцкевич уклав примітки до “Кримських сонетів”, вважаючи, що потрібно пояснити деякі образи, назви, імена. У сонеті “Безлюдний пишний дім, де грізний жив Гірей” слово “Бахчисарай” навіть не згадується, проте, щоб бути адекватно зрозумілим, Міцкевич дає примітку до сонета: “В долині, оточеній з усіх боків горами, лежить місто Бахчисарай, колись столиця Гіреїв, кримських ханів”. Різноманітна інформація, що міститься у примітках, може значною мірою компенсувати брак допоміжних матеріалів до уроку зарубіжної літератури. Примітки до того чи того твору у своїй сукупності – взагалі своєрідна енциклопедія універсальних знань.
Н. О. Півнюк, кандидат педагогічних наук, Київ
(1 votes, average: 5.00 out of 5)