У грецькій міфології Нарцис – прекрасний юнак, син річкового бога і німфи. Одного разу, полюючи, Нарцис підійшов до струмка, щоб напитися студеної води. Вода струмка була чиста й прозора. Нагнувся Нарцис до струмка та так і завмер – його захопило побачене, Раніше він ніколи не бачив свого зображення. Воно вабило його, кликало, простягало до нього руки. Але ж до цього юнак був байдужий до усіх, хоча його кохання домагалися багато жінок. Коли в нього закохалася німфа Луна, Нарцис відкинув її. Від горя Луна висохла так, що від неї залишився тільки
голос. Знехтувані Нарцисом жінки зажадали покарати його. Богиня правосуддя Немесіда почула ці благання. Тому-то й опинився Нарцис біля того нещасливого струмка, у який так необачно заглянув. Справа в тому, що Тиресій попередив його батьків: Нарцис проживе до старості, якщо ніколи не побачить свого обличчя. Але він побачив своє відображення у воді. І що ж? Нарцис нахилився до дзеркала води, щоб поцілувати своє відображення, але поцілував тільки студену прозору воду струмка. Він не їв, не пив і не відходив від нього, милуючись собою. Сили стали залишати юнака, але він ніяк не міг відірватися від власного відображення. Він танув, як роса на квітах, і зрештою помер, закоханий у самого себе. Поховати юнака, однак, не вдалося. На тому місці, де схилилася на траву голо-ва Нарциса, виросла біла запашна квітка – квітка смерті. Називають цю квітку нарцисом.
