Хрестоматія народного життя

Творчість Івана Котляревського – початок нової ери української літератури, адже саме з неї починається потужний рух національного відродження. ” Енеїда “, над якою І. Котляревський працював майже три десятиліття, стала епохальним явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовий напрям і форму нашій літературі.

Жив і творив І. Котляревський у час, коли, здавалося, самі підвалини національної ідеї відбували одне з найсерйозніших випробувань на право свого існування взагалі. Всеохоплюючий імперський тиск мав остаточно

призвести до знищення навіть можливих проявів національного духу.

XVIII століття у літописі історії українського народу позначене поневірянням, визиском. Час, коли народ міг втратити надії, традиції, культуру, Майбутнє і навіть себе. “Доборолась Україна до самого краю”, – писав її геній Тарас Шевченко.

І раптом серед мертвої тиші лунає зневажливий, саркастичний, життєрадісний сміх, який сміх пробудив у душах людей не тільки почуття гідності, а й повернув віру в себе.

Мабуть, жоден народ у світі не наділяє такими повноваженнями своїх митців, як український. Особливо це стосується письменників.

Слово завжди користувалося авторитетом у наших людей, а тому письменники сприймалися громадською думкою майже як пророки. А втім, поринаючи в нашу історію й зважуючи на реалії сьогодення, ми переконуємося в тому, що незалежність України є реальністю, – заслуга нашого письменництва.

Отже, розглядаючи І. Котляревського лише як письменника, годі й думати про повноту сприйняття цієї суспільної постаті. Тільки виміри громадсько-літературні здатні реально визначити його масштабність і значення.

Уже сучасниками “Енеїда” сприймалася як своєрідна енциклопедія народного життя, панорама побуту і звичаїв. І. Котляревський запозичив з поеми Вергілія лише основну сюжетну лінію та імена головних героїв.

Основним джерелом і натхнення була для письменника тогочасна дійсність. Найважливіше те, що І. Котляревський поставив перед собою досі не чуване завдання – передати все новими творчими методами.

Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуації автор передавав і відтворював з незвичайною щирістю та виразністю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність героїв поеми.

За міфологічною канвою просвітлюються обриси тогочасного суспільства, сповненого життєвих неспра-ведливостей.

Національна ж особливість характеру українського народу – непоборна волелюбність, наполегливість.

Ц Ією світлою ідеєю пройнята поема “Енеїда”. Причина довговічності цього твору, за словами О. Білець-кого, – в єдності авторського задуму і стилю, в оптимістичному стихійно-реалістичному світовідчутті, яким вона пройнята. Вона була “першою друкованою пам’яткою української літератури, що немовби завершувала період довгого життя і водночас відкривала перспективи нового розвитку, і, незважаючи на свою комічну зовнішність, була серйозною за своїм громадським значенням”.