Хотів би я мати такого друга, як Толик?

Добуток по оповіданню “Федька-халамидник” В. Винниченко. Перш ніж відповісти на це питання, треба з’ясувати, що за людина була Толик, і, можливо, спробувати його зрозуміти. От що говорить Володимира Винниченко про нього: “А найбільше діставалося за Толю. Толю був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжний, делікатний, смирний. Він завжди виходив трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми безневинними синіми очами. Чистенький…”. И йому подобалися їх іграшки

Наприклад, коли була сильна

злива й діти гуляли під дощем, стрибали в калюжі, вишукували різні залозки в струмках, Толі теж хотілося бути з ними. Він теж хотів розділяти радість і тому виходив на вулицю й приєднувався до хлопцям. І хоча часом ставало “холодно й страшно, але він не хотів, щоб його кликали бабою”. При цих обставинах я навіть розумію Толика. Він теж дитина, а кожній дитині властив звичайна дитяча радість. У нього батьки багаті, виховані й освічені. І ці батьки постійно давлять на свою дитину, забороняючи йому робити те, що він хоче. Тому особливої провини Толі в тім, що він “делікатний і смирний”, немає. Він вихований
у середовищі, представники якого вважають себе лучши інших. Уже із самого дитинства він звик, що якщо добре попросити, то батьки йому всі дозволять, що можна на когось скласти провину, і батьки в це вірять, особливо, коли винуватим робиш самих звичайних бедних людей

Толя вже так звик отбрехиваться, що не представляє, як може бути по-іншому. Саме так ця звичка брехати й відштовхує мене від Толі як від потенційного друга. Якби не це, то можна б було спробувати з ним дружити, принаймні, мати гарні, добрі відносини. Якщо він живе в багатій сім’ї, то має, відповідно, нові гарні іграшки, і це можна б було використати. А якщо врахувати, що Толя бреше переважно своїм батькам, то з нього міг би вийти такой-сякой друг

Але в оповіданні є два епізоди, у яких у Толі виявилися сховані риси, які ми не бачимо відразу. Толю поліз на лід, злякався й уже нічого не міг зробити. Федька рятує його, але сам попадає в крижану воду. Як тільки крижина підплила до берега, Толя тікає з її, незважаючи на те, що Федька перебуває у воді й, як ніколи, потребує допомоги… Толю втік! Урятували Федьку інші хлопці. Це все можна пояснити. Наприклад, Толя злякався. Але, як мені здається, Толя повинен був лягти на лід і простягнути ціпок, щоб Федька схопився за неї. Це перший момент. А другий – уже після смерті Федьки. Перш ніж іти на лід, була суперечка, що Федька зможе перейти на інший берег і повернутися назад. Побилися об заставу при свідках. У випадку перемоги Толя повинен був одержати чижика. Як ми знаємо, Федька вдало здійснив перехід з одного берега на іншій. Потім, рятуючи Толю, упав у воду, простудився й урятував Толю ще раз, коли взяв всю провину на себе. Уже після смерті свого рятувальника Толя забрал у батьків Федьки чижика, мотивуючи це тим, що виграв його в суперечці. Після цього моменту Толя перестав для мене існувати як людина

Тепер він представляється мені як якась химерна істота, що турбується лише про себе, про збереження своєї шкіри, як це не потворно звучить. Тебе рятують кілька разів, виправдують, і після цього ти однаково робиш такі речі. Мені здається, на це здатно лише дуже низьких людей. Отож, я в жодному разі не хотів би мати такого друга, як Толик. Тому що це людина, що навіть перед особою смерті буде робити свої “чорні” справи

Я навіть представити не можу, хто міг би бути його потенційним другом. Хіба що такий же дуже низький, “брудний” і разом з тим делікатна людина, якою вже з дитинства і є Толик. І останнє, спробуйте представити його в майбутньому, на що ще він буде здатний?!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Хотів би я мати такого друга, як Толик?