Характеристика образа Лисиця в байках Жана де Лафонтена
Лис (у рос. вар. Лисиця, Лисиця) – персонаж багатьох байок Лафонтена, образ, запозичений з байок езопа й тваринного епосу. Це обережна, хитра, улеслива істота, що часом здобуває перемоги над недалекою, простодушною звіриною, але найчастіше попадає в мережі власного підступництва. У загальновідомому сюжеті байки “Ворона й Лисиця” (езоп, пров.
І. А. Крилова) Л. вдається добути лестощами сир. У моралі байки чується авторська невтішність у тім, що даремно говорити миру про мерзенність лестощів. Він і сам розуміє, що лестощі можуть привести
Тон, заданий Л. , приводить до того, що за безбожні діяння не засуджують ні тигрів, ні вовків, ні ведмедів: “… ті вийшли геть / З усіх боків / Не тільки праві, ледве не святі”. Винним визнали Вола, що зізнався в тім, що в голодний рік “зі стогу в попа він жмут сенца стяг”. Мораль байки: “Хто посмирней, так той і винуватий”.
Але логікові правоти в створеної автором картині вдач, що набагато більше сувора, задає саме Л.