Альмавива – граф, спритний кавалер, потім чоловік Розини, якого в другій п’єсі циклу любовна плутня зробили посміховищем власних слуг. життєвий досвід, Що Прийшов з роками, перетворює А. у зразок щирої чесноти й мудрості серця, виявленої старим вельможею, коли в “Злочинній матері” виявляється під сумнівом честь і репутація Розини, що прится чоловікові колишню невірність. Згідно Бомарше (авторський вступ до останньої частини трилогії) глядач, посміявшись над бурхливою молодістю А. з його тодішньою хоробрістю й лукавством, повинен
був почерпнути урок з “помилок його дійшлої вік… які так часто допускаємо й ми”, а спостерігаючи за героєм, що досяг похилих років, міг би впевнитися, що вгасання страстей винагороджується свідомістю бездоганності моральних принципів Ілюстративність, що спричинив цей задум, позбавила А. заключних епізодів трилогії життєвої переконливості й людської чарівності, властивого йому й у сценах завоювання Розини за допомогою дуже ризикованих вивертів, і навіть в “Божевільному дні”. Захоплення нареченою Фігаро Сюзанной, що спокушає графа вдатися до феодального права сеньйора, хоча воно було засуджено
їм самим, описується не як похіть, але лише як слабість, що не свідчить про порочність його серця. Граф, стремившийся “обдурити всіх”, виявляється обдурять сам, постійно ремствує на підступи злого генія, що “обертає всі проти мене” і, під кінець упевнившись, що його виверти виявилися спрямованими до зваби власної дружини, переживає нову закоханість у чарівну Розину.
