Втілення у циклі Троянських міфів ідеї засудження війни

Ми продовжуємо опрацьовувати найвідоміші цикли міфології Стародавньої Греції. Сьогодні предметом нашої уваги й осмислення буде цикл Троянських міфів. Маємо з’ясувати, як і чому вони виникли, наскільки ці міфи відповідають реальній дійсності; чим, якими ідеями важливі для нас ці пам’ятки давнини й чому вони так широко використовувались не тільки в античній літературі, а й перетворились на текстархетип для всієї світової літератури. Втілення в циклі Троянських міфів ідеї… – остаточне формулювання теми дописується в ході уроку,

вчитель пропонує два рядочки залишити вільними. Практика визначення чи довизначення теми уроку самими учнями сприяє розвитку досвідченого читача, який навчається з часом бачити сенс авторського задуму твору, вміє виділити домінанти та провідні ідеї текстів.

Генріх Шліман (1822-1890) – автор відомої книги “Іліон, місто і країна троян”. У книзі було приблизно 900 сторінок і вдвоє більше ілюстрацій. Шліман переживав, чи зрозуміють люди, що будуть читати цю книгу, ту наполегливість, з якою він йшов до поставленої мети? Ще восьмирічним хлопчиком Генріх був вражений малюнком з книги, яку йому подарував на Різдво батько

– “Всесвітня історія для дітей”. На малюнку було зображене палаюче місто і герой, що ніс на спині старця, а за руку вів хлопчика у сльозах. Це був Еней. Могутні стіни Трої вразили уяву Генріха і він поклявся, що знайде ці стіни і башти, адже, такі величні, вони не могли зникнути безслідно. На все життя хлопчик полюбив Номерові вірші. Він знав напам’ять майже всю “Іліаду”, образи поеми полонили його душу. Довгі роки він плекав надію „ знайти стародавнє місто, проте дуже довго він мав працювати, а не виконувати свою заповітну мрію.

Шліман став багатою людиною, наживши статки на торгівлі, і вирішив їх витратити на розкопки стародавньої Трої. Вона мала бути у турецьких володіннях – на узбережжі Малої Азії. Кримська війна знову порушила плани мрійника. Шліман вже став мільйонером, проте вважав, що половина життя пройшла марно. А він так хотів стати вченим! Довелося надолужувати! За три місяці він навчився читати й писати давньогрецькою – “Іліада” відкрилась йому у всій чарівності оригіналу”. Науковці XІX століття вважали Трою вигадкою, а поему Гомера – казкою. Але Шліман вірив Гомеру!
У 1871 році Шліман прибув до Дарданелли – провінційного містечка на березі однойменного проливу. З невимовним хвилюванням їхав він до селища Гіссарлик, де, за легендами, колись стояла Троя. З трепетом їхав Шліман древньою Троадою. Турецький уряд дав дозвіл на розкопки за умови, що половина усього знайденого буде належати урядові. Шліманові нетерпеливилось знайти стіни стародавньої Трої і довести всьому світу, що Гомер казав правду.

Шліман був аматором у археології. Він думав, що треба шукати на великій глибині й нехтував залишками будівель, черепками, скелетами, які були майже на поверхні. Перший рік розкопок закінчився невдачею.

Але наступного року заглиблені розкопки дали результат! Розрізаний Гіссарлицький пагорб відкрив свої таємниці! Древні стіни зі слідами страшних пожеж показали себе світові, потім Скейська брама, потім сховище, повне скарбів (біля восьми тисяч виробів із срібла і золота!) Знахідки викликали переполох, але науковці вперто не визнавали відкриття Трої.

У 1879 році він знову працює на розкопках Трої, враховуючи помилки минулих років. Виявилось, що на Пссарлицькому пагорбі існувало дев’ять міст, що послідовно змінювали одне одного. Троя поеми Гомера була шостим містом, її стіни Шліман зрив у перші ж роки роботи, розшукуючи у більш древніх пластах. Він сам знищив стіни древньої Трої! Шліман відкрив і давні Мікози!
Завдяки Шліману відкрилась широка картина життя давньогрецьких племен у добу Гомера та за більш древніх часів. Шлімана почали поважати. Саме завдяки його подвижницькій праці і наполегливості людство дізналося про найдавніші сторінки Древньої Еллади. Отже Троя не міф, а реальність! (повідомлення підготоване за книгою “Древняя греция. Книга для чтения” под редакцией Д. П. Каллистова и С. Л. Утченко).

Троянська війна дійсно була. Відбулася вона приблизно 1250 року до н. є. Сучасні вчені вважають, що причинами цієї війни було бажання греків розширити свої володіння й захопити Малу Азію, що знаходилась на перетині морських торгових шляхів і була надзвичайно багатою. Але в такому випадку в очах історії давні греки постають як завойовники – конкістадори, що несуть страждання і чужому, і власному народові.
Можливо, цикл Троянських міфів і з’явився із бажання стародавніх греків показати себе перед наступними поколіннями не завойовникамируйнівниками Справедливості, захисниками прав одного їхнього роду (за образу Менелая має помститись весь рід – та
кий чоловічий закон общиннородового суспільства). Більш того, не самі греки, а з волі богів, що граються людськими долями, як іграшками, розпочали Троянську війну. Дев’ять років безрезультативно греки штурмували Трою, пересварились, настраждались, втратили кращих з кращих героїв і, нарешті, отримали перемогу! Так красиво, поетично і вигідно для себе в історичному сенсі постав цей фрагмент із життя стародавніх греків. А можливо, особливий спосіб світобачення представляв опоетизованим все, що відбувалось із давніми греками? Герої Троянського циклу напівміфологічні.

Але, як і існування Трої, науковцями доведено, що древній цар Мікен Агамемнон дійсно існував. Отже, можливе існування й інших героїв Троянського циклу – Ахілла, Одіссея, Гектора, Паріса? І хоча це не підтверджено історичними знахідками, вони назавжди залишаються міфологічними постатями із живими людськими характерами – запальний і мужній Ахілл, хитромудрий Одіссей, славетний Гектор, сильні і відважні Аякси, прекрасний Паріс. Вони вийшли за межі міфічного циклу й почали мандрівку століттями у різних культурах.

Здебільшого досягається напруга за рахунок деталізації та вдалого використання епітетів, що допомагають зрозуміти стан та переживання героїв. Часто бачимо й гіперболу та фантасмагорії, які підсилюють враження, важливим є і прийом епічного перебільшення, наприклад “сто тисяч озброєних воїнів”(реально їх не могло бути стільки на той час.

Троянський цикл надихав відомих художників, наприклад, у Реньо і Делакруа ми бачимо серію картин, присвячених вихованню Ахілла кентавром Хіроном; англійський художник Флаксман створив серію ілюстрацій до “Іліади” Гомера, в основі якої лежить цикл Троянських міфів, відома картина Жерара “Фетіда приносить зброю Ахілессу”, картина Ліонелло Спади “Еней несе свого батька” (дивись у підручнику на стор. 41 – репродукція картини Донато Креті (1745) “Гермес передає яблуко царевичу Парісу”, відомі картини різних авторів, що зображують суд Паріса і т. д.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Втілення у циклі Троянських міфів ідеї засудження війни

Categories: Шкільні твори

Links