Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці
“Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відчуває обов’язки життя не дійсним, а страдницьким чином”. Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер.
Яка ж за своєю природою українська жінка? Чи відповідає цьому взірцеві? До змалювання образу жінки зверталися майже всі українські письменники, починаючи з Т. Г. Шевченка. Це Катерина з однойменної поеми поета, Ганна з “Наймички”, Галя, Мотря, Христя з
Головна героїня цього оповідання – Ганна, талановита трудівниця, колись уславлена за благородну працю, а нині підсудна. Перед нами постає історія нелегкого життя Ганни, а водночас –
Ганну судять. За що? За те, що стара хвора жінка не може відпрацювати встановлену норму трудоднів. Драма Ганни жорстока, бо судять її ті, хто вчора хвалили, отже – лицемірні й фальшиві друзі. І на цей раз сам факт суду набуває значення символу, бо ця картина над довірливою жінкою – то суд над усім тим, що зумовило кризу соціальних, національних, духовних відносин у суспільстві, отже, мусило стати підсудним. Ніхто не зміг зарадити Ганні. Тільки односельці співчували їй, обіцяли допомогти. І засудили Ганну. Тут совість села постає як його ганьба. Читач разом з автором співчуває Ганні, співпереживає з нею.
Отже, і в оповіданні “Суд” змальовано образ жінки-страдниці. Та чи довго ж ще страждати українській жінці? Важко дати впевнену відповідь на це питання. Але мені здається, що тільки повністю вільна від будь-яких пут жінка в незалежній справедливо побудованій країні позбавиться страждань.
Правда життя в ім’я торжества істини, справедливості і духовної честі, свободи – така громадянська й художня тема оповідання “Суд” Ю. Мушкетика.