Вогненний дракон (За романом І. Багряного “Тигролови”)
“Не з китайських казок і не з пагод Тибету – він знявся десь із громохкого центру країни “чудес”, вилетів з чорного пекла землі людоловів”. Про яку пекельну потвору з такою блискавичністю й силою оповідає автор? Це паротяг “Йосиф Сталін”, який тягне шістдесят “коробок-вагонів”. А у вагонах – люди, приречені на смерть тоталітарним режимом.
Іван Багряний є одним з найвидатніших письменників української еміграції. Коли в Україні літератори повинні були приховувати свої справжні думки й почуття, Іван Павлович Лозов’яга
“Етапний ешелон ОГПУ-НКВД” – то найпотужніша машина й водночас найпотужніший із символів роману. Цей образ приголомшує: “Б’є по чорній імлі вогненним хвостом, зіходить їдучим димом та смородом і реве, реве”. Десь в одному з вагонів знаходиться Григорій Многогрішний – втілення “таємничої легенди про зникнення душ”, людина, прізвище якої за радянських часів повинно було звучати дещо насмішкувато.
Минуло
Про часи сталінщини ми знаємо багато, але все ж таки не все. До сьогодні уточнюються цифри загиблих, і до сьогодні їх число росте. Ніби той дракон ще досі хапає людей десь у нетрях Сибіру й ковтає їх живцем. А ми забуваємо про ті часи все швидше, і швидкість нашого забування все зростає, як колись зростала швидкість вогненного дракона на пустих льодових перегонах.
Іван Багряний зробив свій твір дуже оригінальним. Це пригодницький роман з усіма ознаками, притаманними цьому популярному жанрові. Проте це далеко не “легке читання”, і аж ніяк роман не нагадує “круті бойовики” або “романи пригод”. Адже головний герой “Тигроловів” не є суперменом, він просто сильна й вольова людина, яка кидає виклик тоталітарній системі. Через дивні, майже казкові події проходить головний герой роману, але ці події виглядають абсолютно реальними, не вигаданими.
Далекий Схід великий, майже безкраїй, і немало чудес приховують дикі нетрі лісів. Досить гостинними ці малообжиті місця виявилися для Григорія Многогрішного – гостя в родині тигроловів. Проте вогненний дракон антилюдської системи не дрімає, і немало безпек доводиться подолати головному герою на своєму шляху. “Сміливі завжди мають щастя”, – стверджує Іван Багряний.
Герой роману відзначається тим, що він завжди має духовну перевагу над своїми катами. Це, певне, старовинна козацька вдача “пульсує й гуде” в його єстві. І не дивно, що Наталка – дівчина із сім’ї тигроловів – щиро кохає мужнього Григорія Многогрішного.
Назва роману “Тигролови” є алегоричною. Адже справжніми звіроловами є не ті, хто полює в тайзі на дику смугасту кішку, а ті, хто ловить людей, аби завдати їм якнайболючіших страждань. Але тигр, якого намагаються впіймати сталінські жандарми, виявився дуже спритним, кмітливим і сильним. Така дичина не по зубах енкаведешним мисливцям. Іван Багряний зображує головного героя як такого, що вміє не лише вдало пристосовуватися до пропонованих умов, а й змінювати ці умови за своїм бажанням. Григорій Многогрішний здається мені не лише багатостраждальною, але й щасливою людиною: життя до нього повертається не найгіршим своїм боком. А втім, доводиться докладати чимало зусиль на кожному кроці своїх мандрів таким жорстоким і прекрасним світом.
Мені б дуже хотілося, щоб за романом Івана Багряного “Тигролови” зняли художній фільм. Це було б дивовижне видовище. А образ вогненного дракона міг би пронизати всю тканину кінорозповіді про Григорія Многогрішного, його друзів і ворогів. Така стрічка склала б достойну конкуренцію американським бойовикам або не завжди цікавим численним серіалам. Це був би наш герой, наша тематика, нарешті, наша українська ідея – будь-коли за будь-яких обставин лишатися Людиною з великої літери.