Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує…”)

“Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина”. Ці слова написав В. Стус. Їх він підтверджував своїм життям і своєю творчістю.

Стусу завжди боліла доля українського народу. За це він страждав: його заарештовували, переслідували. Помер він також у тюрмі. Біль непорозуміння, духовна міць відчуваються в його віршах. Навіть у тюрмі поет не кидав писати, тому часто в його творах зустрічаються тюремні мотиви. Так, наприклад, вірш “Весь обшир мій…”

змальовує ліричного героя у тюрмі. Але стіни не здатні стримати його душу, і думка його летить до України. Стіни розступаються перед його поглядом, він бачить “колодязь, тин і два вікна сумні, що тліють у вечірньому вогні”. Ліричний герой усвідомлює, що вже не повернеться в рідний край, але дух його такий сильний, що здатен подолати смерть:

Та жди мене. Чекай мене. Чекай,

Нехай і марне, але жди, блаженна…

А вмру – то й з того світу виглядай.

У вірші “Терпи, терпи…” автор розкриває почуття самотності та приреченості. Але він не зрікається своєї долі, бо якщо вже він народився

з нею, то повинен гідно прожити своє життя та пронести свій хрест:

Ніхто тебе в недолі не врятує,

Ніхто й не зіб’є з власної тропи.

На ній і стій, і стій, допоки скону,

Допоки світу й сонця – стій і стій.

Світ у віршах В. Стуса – це агонія, душевний біль. Але зректися цього болю він не може, бо це – його доля. Ліричний герой у віршах Стуса – це страдник, яким був і поет у реальному житті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує…”)