Власні враження від перебування в лісі

Цілими днями Уляна любила блукати в лісі. Її залучала зелена галявина, сонячні промені між дерев. Особливо подобалося їй лежати в траві на галявині, що обступали високі ароматні липи. Галявина нагадувала дівчині маленьке земне озеро, що пахнуло молодою травичкою. Уляна відчувала себе маленькою господаркою в цьому лісі. Допомагала йому: гасила залишений кимсь жар від багаття, щоб уникнути пожежі в лісі. Уляна знала майже кожну рослинку, кожне деревце, що тяглися до сонця. Згадувала дівчинка дедушкину казку

Нібито є в лісі місце, що було самим

глухим з усіх. Ховалося воно від звірів, від людей. Навіть пташка там ніколи не викликне, лякаючись дивної тиші. Одні їжачки, коли стемніє, перекочуються через цей завулок. А ще жив там старий ужик, у якого жовтогарячі цятки стали білими згодом – такої він старий. У тім завулку цвіте полум’яна квітка – Чарнамай-зелье. Існує Легенда, що в древні часи жив тут старий дід Чарнамай, якому прислугою були всі рослини, звірі. Вовки годували його м’ясом, навіть гадюки віддавали чудові гриби, яких не знають очі людини, птаха збирали для діда кращі в лісі ягоди. Прожив дід багато часу серед звірів влесу.

Відтоді

змінився ліс. І в тих місцях, де, по легенді, жил дід Чарнамай, виросл, над рікою товсте, могутнє стебло, а на ньому розцвів великий червоний, як вогонь, квітка. Ще ніхто ніколи його не бачив. По легенді, якщо хтось знайде його, той ніколи не залишиться сиротою. Де б не була ця людина, на його шляху будуть зустрічатися люди, які стануть йому рідними. Якщо зустрінеться чоловік, стане йому батьком, жінка – буде матір’ю, юнак – братом, а дівчина стане сестрою. Кожна сім’я зустріне його, як рідного, народ буде бачити в ньому улюбленого сина й захисника. Природа буде допомагати йому завжди. Зустрінеться болото на шляху – висохне болото, зустрінеться ліс глухий – розступиться ліс

От таку дивну казку розповів Уляні її дід. Але йде Уляна через ліс, довго йде, намагається відшукати той завулок, а його всі немає…

Тепер мені рідко вдається вирватися на прогулянку в ліс: те до випускних іспитів потрібно готуватися, то до вступного…

Але, коли я була маленької, ми з родителями часто ходили на прогулянку в ліс. Спускалися з невеликого пагорба нерівною глинистою стежкою і йшли через більшими, залитими сонячними променями смарагдову галявину. Ішли далі й далі повз столітні могутні дуби, між молодих кущів ліщини… І ліс здавався мені таким більшим, таємничим і незбагненним місцем. У минула неділя ми із сестрою все-таки знайшли час небагато прогулятися в лісі. Я не була в нашому лісі майже 2 роки, а він зовсім не змінився, хіба що став ще таємничіше, темніше й могущественнее.

Ми спускалися знайомою нерівною стежкою, і вийшли на знайому тиху зелену галявину. От той самий дуб, якому, напевно, уже не одна сотня років, от високі крислаті липи. Вони теж уже літні, а коштують всі також струнко. От сонячні промені знову грають у зеленому листі… тут нічого не змінилося, тут спокійно, затишно, таємно. Всі, як у дитинстві…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Власні враження від перебування в лісі