Вірші Лесі Українки, які мене найбільше хвилюють
Леся Українка – геніальна донька українського народу, талановита поетеса, творами якої ми захоплюємося до сьогодні. Читаючи її Твори, захоплюєте мовою, образами, проблемами і їх авторським вирішенням, поетичністю. Мені подобаються всі твори Лесі Українки – вірші, поеми, драматичні поеми, елегії, пісні. Серед творів поетеси, які справили на мене найбільше враження, є поезія “До мого фортепіано”. Вірш, який сповнений болю і туги до музичного інструмента, за який, через важку хворобу, поетеса не зможе більше сісти і грати. Я пам’ятаю,
Поезія “До мого фортепіано” має автобіографічний характер: у ній оспівано почуття поетеси, яка з п’яти років грала па фортепіано і сама писала музику. І ніжна і вразлива дівчинка навіки прощалася з мрією бути піаністкою, юмпозитором – і в цьому біль і туга авторки:
Мій давній друже
Мушу я з тобою розстатися надовго…
Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Сповідувать думки веселі і сумні…
Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій.
Розстаємось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самоті німій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!
Література – особлива сфера людської Творчості, не ізольована від життя, а тому релігія люди і реальні події знаходять у літературі своє відображення. Для мене вірші Лесі Українки – це прекрасна школа життя, школа виховання духовності, мужності, любові до рідного краю, виховання впевненості в собі, щирості, порядності.
Особливою цікавістю я читала інтимну лірику поетеси. Інтимна лірика поетеси своєрідна, ніким не повторена у мотивах, ніколи не друкована за життя. Вірш у прозі “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…” привернули увагу вже своєю назвою: загадковою, чарівною, не схожою на назву вірша. А коли прочитаєш, то і змістом. Це лист-відповідь Сергієві Мержинському – це іронія взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і Кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось сильніше й вище за щасливу земну любов. Тому й пахло від любого друга зів’ялими трояндами.
Лірична героїня просить: “Візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу. А на місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як оці любі листи, мій друже…”
Читайте поезію Лесі Українки і відкривайте для себе світ її думок, її бачення. У одному зі своїх віршів поетеса висловила надію, що ми, нащадки, читатимемо і будемо знаходити відповіді на життєві питання у її творах: “Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я…”
(2 votes, average: 5.00 out of 5)