“Вірш А. Ахматової “Вечерня кімната”
Вірш А. Ахматової “Вечірня кімната” являє собою групу окремих елементів, з яких створюється плоть ліричного переживання, складаються власне “речові” образи, деталі інтер’єру, пейзажу тощо. Серед цих елементів виділяються лейтмотивні образи зовнішнього світу (поріг, ворота, перила), які, за спостереженнями літературознавців, знаходять символічне значення кордону, межі. Думається, що семантику “граничності” тут треба сприймати в суто переносному плані – як биття душі “об світові кордони”.
У деяких рядках вірша
Разом з тим, речові образи стають елементами, які притишують емоції, шифром психологічної колізії. Наприклад, речові деталі: хризантема старе саше, вікна, напис французькою, плащі Севрських статуеток, сонячний промінь, жоржини, звук
Сенс зображуваного виходить далеко за межі буквального тлумачення деталей. Цікаво, що в “Вечірній кімнаті” А. Ахматова як би мотивує принцип “упредметнення” емоцій:
“І кімната, де вікна дуже вузькі
Зберігає любов і пам’ятає старовину”.
Вона дійсно була впевнена в здатності речей, будинків, місць зберігати в собі пам’ять про минуле.
У розробці способу непрямої передачі психологічного стану А. Ахматова йшла по шляху, прокладеному Анненським. Анненський був першим з російських поетів, який зумів по-новому виразити співвіднесеність “світу речей” і “світу душі”. Імпресіоністичні замальовки Анненського завжди підспудно проектуються на ті чи інші філософсько-психологічні моделі. Самі по собі ці моделі і образи не є символами в традиційному розумінні, але їх контекстуальне зчеплення викликає цікаві і яскраві асоціації.
Предметні слова Анненського, які дуже природно поєднуються з абстракціями, в системі А. Ахматової були б неможливими. Неможливість суміщення предметних образів А. Ахматової з абстракціями виникає з того, що у неї через сюжетний рух речей показані конкретні душевні процеси, а у Анненського речова символіка ілюструє вже готову, сформульовану ліричну думку, яка, як правило, афористично оголюється у фіналі.
А. Ахматова творчо освоїла принципи побудови сенсу за допомогою речових асоціацій. Але там, де у Анненського філософський концепт, у неї – процеси, що протікають у психіці.
Читаючі вірші А. Ахматової теж не в готовому вигляді сприймаєш емоції, а за зміщенням фокусу авторської свідомості: зупиняючись на тих же речових віхах, що і суб’єкт переживання, сприймаєш їх у тій же послідовності і в тому ж оціночному ключі. У підсумку, повторюючи роботу авторської свідомості, сам реконструюєш переживання у відповідності зі своїм душевним досвідом і системою цінностей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)