Виклад трагедії Шекспіра “Ромео й Джульетта”. Акт третій
Акт третій. Сцена перша Меркуцио й Бенволио йдуть по площі у Вероні. Бенволио вмовляє друга провести жаркий день подалі від наближених Капулетти, зустрівши яким, вони неминуче вплутають у сварку. Меркуцио, як завжди, жартує над іншому, як раптом з’являється Тибальд. Він звертається до друзів Ромео, але Меркуцио говорити з ним не має наміру: “Як, слівце. одному з нас – і тільки? Додайте до слівця ще що-небудь. Ну, хоча б удар”. Тибальд не хоче битися без приводу, і Меркуцио пропонує йому самому відшукати такий привід. Вони сперечаються доти,
Бенволио намагається образумить співрозмовників, що розгарячилися, запрошуючи їх спокійно поговорити в тіні. Але Тибальд не вгамовує й називає Ромео “підлим”. Ромео не відповідає на образи й ухиляється від бійки. За його честь заступається Меркуцио, і Тибальд смертельно ранить його підступним ударом з-під руки Ромео, що втрутився у двобій. Меркуцио називає рану подряпиною, але рана глибока:
“Бенволио, зведи мене ти в будинок Куди-небудь. Иль я лисію сознанья. Чуму, чуму на обоє ваших будинків! Я через них піду чирвам на їжу, Пропав, загинув. Чуму
Герцог, з’ясувавши, що Тибальд убив Меркуцио й сам покараний Ромео, обурений тим, що сварка двох сімей торкнулася його власну сім’ю, і велить Ромео відправлятися вссилку.
Сцена друга
Джульетта очікує в саду Ромео. З мотузковими сходами в руках з’являється її годувальниця. Вона стогне й голосить, і Джульетта ніяк не може домогтися в неї оповідання про те, що трапилося,. Нарешті годувальниця називає Ромео вбивцею Тибальда й проклинає юнака з будинку Монтекки. Але Джульетта відмовляється винити Ромео. Вона називає його “чоло” – “священним троном, де може бути увінчана гідно одна цариця всього всесвіту – честь”. Годувальниця розповідає дівчині, що Ромео покараний посиланням, і ця звістка стає для Джульетти горестней звістки про смерті брата. Годувальниця обіцяє привести до Джульетте Ромео, і дівчина просить передати йому свій перстень
Сцена третя
Брат Лоренцо, Ромео, що вкрив, від переслідування, розповідає юнакові, що він засланий. Це звістка для Ромео страшнее смерті, він не хоче упокоритися з тим, що не зможе бачити свою кохану. Брат Лоренцо марне намагається пояснити юнакові все щастя його положення: страта за вбивство йому замінили меншим покаранням, але Ромео не чує нічого. Лунає стукіт у двері. Чернець впускає годувальницю, що застає Ромео ридаючої на підлозі. Вона зітхає, говорячи, що із Джульеттой відбувається те ж саме. Лоренцо викликує: “Про гірке согласье! Об подібність смутне!” Годувальниця розповідає, що Джульетта, ридаючи, журиться про смерті брата й участи дружина, і Ромео, слухаючи її оповідання, вирішується вбити себе. Лоренцо зупиняє його: “Тибальда ти вбив – тепер ти хочеш, здійснивши над собою зла справа, убити себе, убити свою дружину, що живе одним тобою!.. Чоловіком будь! Жива твоя Джульетта…” Чернець говорить, що знайшов вихід: Ромео повинен ранком відправитися в Мантую, поки не найдеться привід відкрити його шлюб із Джульеттой і помирити будинку Монтек-ки й Капулетти. Сьогодні ж уночі Джульетта нехай чекає до себе Ромео
Годувальниця, що слухала брата Лоренцо, викликує: “… всю ніч би так стояла, так слухала: от що ученье значить!” Годувальниця передає юнакові перстень Джульетти й іде зі звісткою про швидке побачення закоханих. Ромео прощається з духівником: “Коли б не радості великої заклик, з тобою я століття залишитися б готів”.
Сцена четверта
Капулетти із дружиною приймають у себе Париса. Батьки в сумі й занадто утомилися від сумних почуттів, щоб радуватися реченню Париса. Капулетти зізнається нареченому, що не сумнівається в готовності Джульетти коритися їхньому рішенню й що весілля призначають на четвер, через два дні. Капулетти пропонує обвінчати молодих тільки в присутності найближчих людей, щоб не порушувати жалоби по Тибальду. Він доручає дружині оголосити Джульетте про таке рішення
Сцена п’ята
У кімнаті Джульетти прощаються закохані. Їхні ніжні слова перериває годувальниця, що попереджає про те, що до Джульетте йде синьйора. Ромео спускається вниз, але розстатися незмога. Джульетту долають похмурі передчуття, і Ромео, як може, утішає її. Як тільки юнак ховається, до Джульетте входить мати. Вона просить дівчину не засмучуватися про брата й чекати мести за його вбивство. Синьйора Капулетти обіцяє Джульетте, що знайде вірний засіб відправити вбивцю слідом за Тибальдом: у Мантуе в неї є людина, що отруїть Ромео. Джульетта, приховуючи свої почуття, намагається відповідати матері в тон. Синьйора повідомляє Джульетте, що батько має намір через два дні видати її заміж за Париса. Джульетта навідріз відмовляється коритися. Входять батько й годувальниця. Батько сподівається, що Джульетта рада вигідному реченню Париса, але зустрічає чемна відмова. Батько не хоче розуміти: він пояснює їй, що про такий нареченого вона повинна тільки мріяти, що він у спорідненні з герцогом, красень, багатій. Джульетта невблаганна. Капулетти, зустрівши несподівану відсіч, вибухає гнівними словами про невдячність дочки, її зніженості, дурості. Він загрожує вигнати її з будинку й позбавити спадщини, і робить це так грубо, що годувальниця заступається за дівчину. Капулетти гнівно обсмикує годувальницю, а Джульетте обіцяє відмовитися від її: “Коль ти моя – віддам тебе йому, а не моя, так убирайся до чорта! Хоч злидарюй, подохни під забором – клянуся, ти будеш мені чужий”.
Джульетта кидається до матері. Але та не сміє неї жалувати: “Не говори із мною – я не відповім. Як хочеш, надходь: ти мені не дочка”. Батьки йдуть, і Джульетта кидається до годувальниці. Жінка щиросердно радить їй вийти заміж за Париса й догодити відразу всім. Джульетта в розпачі:
“Піду до духівника я за радою: бути може, він запобіжить лиху; а немає – я сили вмерти знайду”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)