Відгук на спектакль українського драматичного театру “Березіль”
Мистецтво покликане дарувати людині насолоду. У цьому завжди переконуєшся, відвідуючи малу сцену Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка – “Бере – ііль”. Надовго залишаються в пам’яті спектаклі “Гроші”, “Мина Мазайло”, бо класикою стають ті твори, у яких порушуються проблеми, актуальні для різних епох. Мабуть, не стане винятком і “Любов до гробової дошки”.
У наш складний, насичений проблемами час іноді необхідно, щоб людина подивилася на себе збоку, проаналізувала власні вчинки і зробила висновки. Сюжет цієї
Стежачи за грою акторів, іноді забуваєш, що ти глядач, а на сцені гра, не реальне життя. Актори В. Маляр і Ю. Головін також талановито відтворюють образи своїх героїв. У деяких епізодах перестаєш стежити за грою акторів, а співчуваєш їм, як суперникам. І знову хочеться віддати належне авторові твору в тому, що ці образи віддзеркалюють психологію чоловіка і змальовані досить колоритно, ) відтінком гумористичним чи навіть іронічним. Режисер-постановник майстерно передає на сцені задум автора. У своєрідних умовах малої сцени він уміло переносить місця розгортання подій з однієї площини в іншу. Своєрідні декорації теж сприяють оригінальності спектаклю. Музичне оформлення твору незвичайне. Іноді музика розкриває почуття героїв, в іншому епізоді створює передумови для подальшого розгортання подій.
Отже, режисер зумів засобам” сценічного мистецтва передати авторський задум, актори створили колоритні образи героїв п’єси – і глядач отримав насолоду. Глядацький зал залишаєш неохоче, бо радість спілкування з мистецтвом хочеться продовжити. Ще деякий час роздумуєш над діями і вчинками героїв, порівнюєш із життєвими ситуаціями, робиш висновки – і мрієш ще піти до театру, щоб подивитись на себе і тих, хто тебе оточує, іншими очима, замислитись над сенсом людського життя.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)