ВЕРГА, Джованні
(1840 – 1922)
ВЕРГА, Джованні (Verga, Giovanni – 31.08.1840, Kaтанія, Сицилія – 27.01. 1922, там само) – італійський письменник, основоположник веризму.
Народився на Сицилії у дворянській сім’ї. Був свідком висадки на острів загонів Гарібальді, відобразив цю подію у романтичних романах “Карбонарії в горах” (“І carbonari della montagna”, 1861-1962), “У лагунax” (“Sullelagune”, 1863). Другий період творчості (кінець 60-х – перша пол. 70-х pp.) пов’язаний з впливом літературної групи “Міланська богема” (письменник селився у Мілані у 1869 p.). Під впливом
Новела “Недда” (“Nedda”, 1874), в якій звертається до життя сицилійських селян, відкриває новий, веристський, період творчості письменника (збірка новел “Життя полів” – “Vita іеі сатрі”, 1880; “Сільські новели” – 1883; “На вулицях” – “Per le vie”, 1883; романи “Сім’я Малаволья” – “І Malavoglia”, 1881; “Майстер дон Джезуальдо”
Цей період вирізняється глибоким демократизмом, непідробною цікавістю до життя низів, значимістю та актуальністю проблематики, народністю мови, але також і надмірним фізіологізмом, фаталістичними уявленнями, тобто йому притаманні основні риси веризму, який Верга очолив у 80-90-их pp. (після опублікування у 1880 р. маніфесту веризму, написаного ним спільно з Луїджі Капуана).
Одним з найяскравіших зразків веризму у творчості Верга є новела “Сільська честь”, яка увійшла у збірку “Життя полів” (1880). Популярність новели спонукала Верге створити однойменну драму, вперше поставлену в 1884 р. в Турині з участю Е. Дузе в ролі Сантуцци (Санти). Написана на цей сюжет однойменна опера П. Масканьї “Сільська честь” (1890) була першим зразком веристичної опери. Вона й принесла новелі Верга всесвітню славу.
Останній виступ письменника – новела “Від твого до мого” (1905, за однойменною п’єсою 1903 р.).
Одним із найбільших недоліків драматургічної творчості Верга критика вважає надмір насилля. Здається, ніби кожна його п’єса “пахне” злочинами та вбивствами, перелюбом і самогубствами. На думку дослідника його творчості Є. Боутета, це насилля значною мірою спотворює враження від сицилійської дійсності. Верга, стверджує він, лише вдає, що його персонажі реальні, а фактично зображує не реальних сицилійців, а ті невротичні кліше, які склалися в уявленні іноземців.
Верга як найвидатніший представник веризму справив великий вплив на всю італійську літературу кінця XIX – початку XX ст., зокрема і на італійський неореалізм.
І. Франко в статті “Джозуе Кардуччі” (1907) відніс Верга до тієї “плеяди талановитих письменників, якою пишається з’єдинена Італія”. Укра-їнською мовою окремі твори Верга переклали М. Вишневськата та Ш. Корунець.
В. Луков