Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ В піснях, створених Котляревським, стільки ж народного духу й смаку, як і в самих монологах

В піснях, створених Котляревським, стільки ж народного духу й смаку, як і в самих монологах

Усі ці твердження, як і попередні, не доведені. Куліш не дав аналізу жодної пісні Котляревського й не показав, у чому саме вони уступають народним. Тим більше, що, як ми вже зазначали, в деяких піснях стирається межа між народною піснею і текстом, дописаним або переробленим автором. Бувши досвідченим фольклористом і в той же час постом, сам Куліш не створив жодної пісні, яка б пішла у народ і жила поруч з народними піснями. А пісні Котляревського живуть уже понад півтора століття!

Зрештою, Куліш не міг не сказати про позитивні сторони драматургії

Котляревського: “Все-таки в цих п’єсах Котляревський зробив крок далі, чим в “Енеїді”, до вірного зображення українського народу й виявив повагу до звичайних людських почуттів. Природне чуття сценічних умов в авторові й декілька вдалих рис звичаїв простого люду з комічного боку поставили “Наталку Полтавку” й “Москаля-чарівиика” вище за інші, коли не всі, п’єси тодішнього театру”. Проте й у п’єсах автор статті бачив хиби, але іншого порядку, ніж в “Енеїді”: “Але звільнившись од легковажного сміху над народом, Котляревський впав тут в іншу крайність – в афектацію
й сентиментальність, од яких у той час не був вільний жоден російський письменник”.

У своєму критичному ставленні до спадщини Котляревського Куліш вважав, що ті хиби, які йому ввижалися, були зумовлені суспільними причинами – залежністю від вимог віку, від смаків суспільства. Саме цим і пояснює він великий успіх “Енеїди” і “Наталки Полтавки”. ” Твори Котляревського, при всій своїй карикатурності, з одного боку, й афектації або сентиментальності – з другого, сильно впливали свого часу на всіх, кому доступна була мова українська. Він був єдиний письменник, який відтворив всіма забуте або зневажуване життя українського простого народу”.

Отже, кінець кінцем, Куліш не міг заперечити значної ролі Котляревського в історії української літератури. І, врешті, стаття, весь її пафос, як видно з усього дальшого викладу, спрямована не так проти автора “Енеїди”, як проти епігонів Котляревського, проти епігонства – того явища, якому саме Куліш дав назву котляревщини – терміну, який дожив до наших часів, широко вживався ще в кінці 20-х років: “Його вірші,- писав Куліш,- його образи простого люду, врізуючись у пам’ять тодішнього молодого покоління, як єдині зразки української літератури, з одного боку, привчали дивитися на народ як на предмет безтурботного жарту, з другого – надавали його життю чужий йому, занесений з іншої сфери штучний характер; і коли для цього молодого покоління, надійшла пора висловити свій погляд на народ в свою чергу,- воно в творах цих письменників своїх не могло цілком звільнитися від того, що можна назвати одним словом “котля-ревщина”.

У кінці статті мова йде про “нових” письменників, які надали “справі народній тон словесності як у комічному, так і патетичному роді”. Чільними представниками цих нових письменників названо Квітку й Шевченка: “Після повістей Квітки й поем Шевченка не тільки, “Енеї-да”, але й театральні п’єси Котляревського стали анахронізмом для сучасного читання й здобули цінність тільки перших спроб української словесності”.

Ця позитивна частина статті Куліша дає змогу зрозуміти причини критичного ставлення його до Котляревського. І саме в такому викладі оголюється слабкість поглядів Куліша. Він вважає, що саме нові українські письменники дали літературі “справді народний тон”. Але ж тепер цілком зрозуміло, що між тоном Квітки і тоном Шевченка є істотна, принципова різниця. Сам автор “Кобзаря” спочатку, на ранньому етапі, її не відчував. Тому й з’явилось послання “До Основ’яненка” (у “Чигиринському Кобзарі” – “До українського писаки”), але вже у згаданій передмові до проектованого “Кобзаря” (1847) у Шевченка дещо змінюється ставлення до Квітки: “Покойиий Основ’яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо, може, його не чув у колисці од матері…” 260 Не можна вважати, що тут справді йшлося тільки про мову. З цілого контексту передмови видно, що Шевченко робив певну переоцінку цінностей. Сковорода, Котляревський, Квітка-Основ’я-неико, Гулак-Артемовський, їхня творчість не могла вже бути еталоном справді народної за своїм духом і характером української літератури.

Куліш мав-таки певну рацію в названій статті, заперечуючи основоположну роль Котляревського в новій українській літературі. Віддаючи данину заслугам автора “Енеїди”, родоначальниками нової української літератури Куліш вважав Квітку і Шевченка: “В напрямі Творчості Котляревського йти далі було нікуди; в напрямі Квітки й Шевченка лежить далекий, незмірний путь до літературного нашого розвитку”. Тут остаточно виявилась слабкість естетичної (і в основі своїй – ідейної) суті концепції Куліша. Адже в напрямі Квітки літературі українській так само далі йти було нікуди. І перший визначний прозаїк після Квітки Марко Вовчок пішла, зрештою, не за Квіткою, а за Шевченком.

З позицій революційно-демократичної естетики до оцінки явищ нової української літератури підходив Чернишевський. У статті “Новые периодические издания” – рецензії на перший номер журналу “Основа” в журналі “Современник” 1861 року – він писав: “Це були люди патріархальні,- не те що народні, ні, просто ті, які не вміли розрізняти в своєму побуті поганих сторін од хороших і які підносили як ідеал багато таких речей, од яких одвертався сам малоруський народ”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Утвердження сили народного духу в поемі “Енеїда” Поема І. П. Котляревського “Енеїда” побачила світ у ті часи, коли на українській землі все більше і більше посилювався національний гніт Росії. У дискусіях про український народ досить поширена була думка про те, що, мовляв, немає українського народу, що це лише плем’я без своєї мови, яке живе на “окраїні” Російської...
  2. Утвердження сили народного духу в поемі Івана Котляревського “Енеїда” Поема І. П. Котляревського “Енеїда” побачила світ у ті часи, коли на українській землі все більше і більше посилювався національний гніт Росії. У дискусіях про український народ досить поширена була думка про те, що, мовляв, немає українського народу, що це лише плем’я без своєї мови, яке живе на “окраїні” Російської...
  3. Постать Кобзаря як втілення народного духу Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю. Остап Вишня Доля карбувала його життя у формах трагічних. Думаючи про нього, згадуєш слова Стефана Цвейга, який казав, що світ розуму не знає оманливого поняття числа, і на його терезах один повсталий проти всіх може важити більше,...
  4. Утвердження сили народного духу і викриття нікчемності панівної верхівки у поемі І. П. Котляревського “Енеїда” “Енеїда” І. П. Котляревського з’явилася у той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувались козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична російська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем’я без своєї мови і...
  5. Сила народного духу в повісті О. Довженка “Україна в огні” Із творів Олександра Довженка, із його фільмів та щоденникових записів доходимо висновку, що найбільше ця непересічна людина любила свій народ і правду, сувору і водночас героїчну правду життя. У кіноповісті “Україна в огні” показано саме таку правду про страшні часи Другої світової війни на території України. Повість була заборонена, Довженка...
  6. “Витоки непереможного народного духу, його незнищенність” Дивлячись на нинішню серйозну і відчайдушну боротьбу українського народу за свою суверенність, незалежність і самостійність, хочеться не тільки захопитися, але і задатися питанням, звідки все це взялося. Ще рік тому українське суспільство можна було назвати апатичним, незацікавленим у своєму майбутньому і сплячим. Зараз – інша справа. Все так різко змінилося,...
  7. Собор як втілення високого духу народного (за романом О. Гончара) Мабуть, немає письменника, в творчому доробку якого не було б твору, присвяченого якійсь вічній проблемі. У XX столітті, столітті науково-технічної революції, митців особливо почала цікавити проблема духовності людини, народу. Одним з українських письменників, що порушив цю проблему, був Олесь Гончар. Його роман “Собор” присвячено саме боротьбі духовності і бездуховності, в...
  8. Ідея незламності народного духу, любові й відданості своїй Вітчизні в п’єсі “Ярослав Мудрий” Сонце котилося за Дніпрові кручі стомлене і припаде пилом за день. Яскраво виблискували під його останнім промінням бані Софії. Вони жадібно ловили і вбирали в себе ті промені. А коли сонце зайшло за зелені сади й сховалося на спочинок, вони ще довго виблискували. Немов продовжували справу сонця, відсвічували його теплим,...
  9. Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина “Мова є сповіддю народу…” Ці слова поета П. А. Вяземського, сказані ним колись про російську мову, однаково стосуються кожної мови. Кожна мова, будучи сповіддю свого народу, тим самим стає необхідною і для інших народів, мова допомагає їм пізнати один одного, зближує....
  10. Відображення боротьби за волю запорізького козацтва в народних піснях та думах Українська пісня, як писав Довженко, – “це історія українського народу, народу-трудівника, народу-воїна”. Святими лицарями в боротьбі за священну волю свого народу стали запорізькі козаки. їхні подвиги оспівані в народних думах та піснях. Яскравим пісенним образом є козак Байда – мужній, сміливий захисник народу, який не погоджується стати зятем турецького царя....
  11. Виховувати доброту, відчуття естетичного смаку Мета. Дати елементарне поняття про графіку, про її виражальні можливості, види, напрямки ліній; заповнення площини різними видами ліній; про фактуру ліній. Формувати вміння використовувати лінії в графічному малюнку. Розвивати творчість, фантазію, вміння виділяти основні риси характеру. Виховувати доброту, відчуття естетичного смаку. Обладнання для вчителя. Малюнки з зображенням казкових героїв, виконані...
  12. Картини народного побуту в поемі І. П. Котляревського “Енеїда” Чи задумувався хто з нас, прочитавши поему “Енеїда” Котляревського, який шедевр ми тримаємо в руках? Це епохальна поема, яка подає нам картину життя українського народу кінця XVIII – початку XIX століття. Майже два століття живе цей твір в історії нашої літератури і живить нас дотепністю, гумором, відвагою, завзятістю героїв. Котляревський...
  13. Світ тримається на протистоянні творчого духу і духу заперечення і руйнації, сумніву і зневіри В епоху Відродження людина пройнялась вірою у свою всемогутність, що викликало хвилю церковної диктатури і вилилось у вогнище інквізиції, спрямованих на вияв і знищення демонів. Тоді з’явилось безліч легенд про угоду людини з нечистим, серед яких і легенда про доктора Георгія Фауста, яка у безлічі перекладів стала духовно рідною всій...
  14. Історія України в її піснях Пісні для України – все: і поезія, і історія, і батьківська могила. Микола Гоголь. Усна поетична творчість – це не просто джерело духовного життя народу, це – могутній чинник пізнання природи й людини, добра і зла, правди і кривди, красивого й потворного в житті. Бо саме у фольклорі народи усвідомлюють...
  15. Скільки знаєш ти мов – стільки разів ти людина (I в.) Скільки мов може знати людина? Скільки мов повинна знати людина? Це залежить від того, в якій країні, в якому оточенні вона живе. Але ніколи ще не траплялося такого, щоб знання мови заважало людині. Чи не так? У нашому суспільстві, на жаль, проблема мови стоїть дуже гостро, незважаючи на те, що...
  16. Картини народного побуту в поемі “Енеїда” Понад двадцять п’ять років писав І. П. Котляревський свою поему “Енеїда”. Цю поему можна з усією відповідальністю назвати “головною справою його життя”. В ній він зміг осмислити багато найважливіших сторінок життя України, змалювати українську культуру і побут, створити живий, правдивий образ українського козака. Багато привабливих сторінок у цій поемі. Та...
  17. Любов під в’язами одна із самих знаменитих п’єс ПРО’Нила Поставлена вперше в Нью-Йорку в 1924 р., вона донині входить у репертуар багатьох театрів миру. Дія п’єси відбувається в Новій Англії в 1850 р. Далеко за той день, коли – у той час ще молодий – ефраим Кебот з’явився в цих краях, поставивши собі непомірне завдання – перетворити кам’янисту землю...
  18. Образ народного слівця у поемі Т. Шевченка “Тарасова ніч” Тарас Шевченко – геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих...
  19. Комедія “Горі від розуму” – один із самих загадкових добутків російської літератури Дві лінії визначають розвиток дії п’єси. Спочатку особиста Історія Чацкого й катастрофа його любові начебто розвиваються окремо від суспільної, але вже із сьомого явища першої дії стає ясно, що обидві сюжетні лінії тісно зв’язані Дія йде плавно, один за іншим з’являються діючі особи, зав’язуються суперечки. Конфлікт головного героя з “століттям...
  20. Відображення героїчної боротьби запорозького козацтва за волю в народних піснях та думах Святими лицарями в боротьбі за священну волю свого народу стали запорозькі козаки. їхні подвиги оспівані в народних піснях та думах. У XV-XVІІ ст. турецько-татарські орди нападали на українські землі, забирали молодих людей в рабство, старих та малих знищували. У піснях та думах того часу зображена та жахлива доба. В них...
В піснях, створених Котляревським, стільки ж народного духу й смаку, як і в самих монологах
«
»