Улас Олексійович Самчук
Улас Олексійович Самчук (1905-1987 pp.)
Улас Самчук – визначний український письменник, який є однією з найпомітніших постатей української прози XX століття. Його називали літописцем свого часу і свого народу. Хоча з юнацьких літ він був відірваний від України, проте став однією з найяскравіших особистостей, людиною, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності – ліризм, поетичність, гуманізм.
Улас Олексійович Самчук народився 20 (за старим стилем – 7) лютого 1905 р. в селі Дермань на Волині губернії (нині Рівненська
Світогляд майбутнього визначного письменника формувався в оточенні родини, під впливом мальовничої місцевості, в якій він народився.
Тяжко та виснажливо працюючи біля землі, батьки майбутнього письменника передали своїм дітям любов до життя, праці, дали освіту.
У 1913 p., коли Уласові Самчуку було вісім років, сім’я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв’язки не втрачалися, у 1917-1920 pp. він навчався в чотирикласовій школі, що діяла при Дерманській учительській семінарії. У 1921-1925 pp. – в Крем’янецькій українській мішаній приватній гімназії.
ЦЕ ЦІКАВО
“Німецький” період життя Уласа Самчука позначений тим, що завдяки Герману Блюме він як вільнослухач відвідував лекції у Бреславському університеті. Мати Германа Блюме навчала його німецькій мові.
Удруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові Самчуку через п’ятнадцять років: завдяки його клопотанню німці 20 квітня 1942 р., через місяць після ув’язнення, випустили письменника з Рівненської в’язниці. Герман Блюме у Рівному працював на посаді начальника цивільної поліції райхскомісаріату “Україна”.
З 1925 р. почав друкувати оповідання у журналі “Духовна Бесіда” у Варшаві, згодом у “Літературно-науковому віснику” та інших журналах (видані окремою збіркою “Віднайдений рай”, 1936 p.). Свої перші новели він надіслав до “Літературно-наукового вісника” з Німеччини, там виникли задуми більших романів, у тому числі – “Волинь”.
1929 р. письменник переїжджає до Чехословаччини та навчається в Українському вільному університеті в Празі.
Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки. Він бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.
У Чехословаччині Улас живе з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-1930 pp. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. Серед безпосереднього оточення Уласа Самчука були Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко, Олекса Стефанович, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич і багато інших молодих митців.
Усе свідоме життя письменник ставив перед собою завдання бути літописцем українського народу, того часу, який сам бачив, переживав.
З 1938 р. Улас Самчук почав працювати як публіцист. Завдяки йому світ дізнався про героїчну боротьбу українців Закарпаття, за незалежну українську державу. У1939 p., після розгрому Карпатської Січі, молодий публіцист повертається до Праги. Звідти у 1940 р. він переїжджає до Кракова і з похідними групами ОУН у липні 1941 р. – на Україну.
У 1941-1943 pp. Самчук редагував газету “Волинь”, що виходила у Рівному. Протягом кількох десятиріч силою обставин Улас Самчук знаходився в епіцентрі українського та європейського громадсько-політичних процесів.
Щоб зрозуміти значення “Волині” для окупованої України, досить лише прочитати назви статей (“Київ”, “Шевченко”, “Свідомо жити”, “Більше ініціативи”, “Війна і ми”, “Вимоги твердого часу”, “Ясно й одверто”).
У1944-1948 pp. Самчук жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948 р.) був засновником ОУП “Слово” (1954 р.).
Помер Улас Самчук 9 липня 1987 р. Похований на цвинтарі церкви святого Володимира українського поселення Київ в одному з районів Торонто. ?
(2 votes, average: 2.50 out of 5)