Українська рідна мова
Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів. Вона встала з колін, як відродилася наша Україна. Джерелом культури є материнська мова. І той, хто не знає або цурається її, прирікає себе на злиденність душі:
Щира втіхо – рідна мово,
Краю отчого окраса, –
Є в тобі вогонь Тараса,
Щира втіхо, рідна мово.
Відродженню української культури передувала тяжка боротьба. Тисячі українців пройшли через сталінські репресії. Дуже тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції, її переслідували
Древній обікрадений народе!
Над тобою прошумів розбій.
Та кати не вкрали твою вроду,
Не зсушили дужий мозок твій.
Серед тих, хто віддав своє життя за незалежність України, був і Василь Стус. Понад усе він любив свою Батьківщину. Задля неї зрікся всього. Спочатку був засуджений до 3 років ув’язнення в Мордовії, потім – до 15 на Колимі:
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верст.
У в’язниці Василь Стус голодував, протестуючи проти знущань
Написали навіть Імені, а вибили цвяхом табірний номер. Тільки в листопаді 1989 року прах поета було перенесено на Байкове кладовище у Київ:
Висохли сльози, вимерзли сльози.
Крапелька крові багрить на морозі,
Крові живої в мертвому тілі.
Все. Відстраждалось. Все. Відболіло.
В ім’я майбутньої України і вільного розвитку п мови терпіли знущання і віддали життя Михайло Семенко, Микола Зеров, Євген Плужник, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік… Ці люди були патріотами своєї землі, захисниками української мови. Як сказав Володимир Сосюра, для них вона була “як сонця блиски, що крають ночі каламуть”. Своїм ідеям вони служили до кінця.
Я вірю, що мине пора духовного скам’яніння. Настане час, коли ми нарешті зрозуміємо, що живемо на величній землі – Україні, і на ній має зацвісти рідна мова – українська. Попри всі випробування і труднощі ми вистоїмо, бо ми – український народ.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)