Учнівський твір за поемою Лесі Українки “Давня казка”
Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. Уцей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість,
Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди?
Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:
Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!
Поет завжди серед народу, Запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні
План За поемою Лесі Українки “Давня казка”.
І. Розуміння мужньою поетесою Лесею Українкою ролі художнього слова в житті народу.
ІІ. Образ народного співця – оповідача “Давньої казки”.
Моральна перевага співця над графом, мудрість і сила його поетичного слова. Безкорислива допомога поета Бертольду у здобутті коханої і в перемозі над ворогами. Боротьба з несправедливістю, за людські права. Непідкупність, незламність і вірність своїм ідеалам. Популярність поета в народі. Художня довершеність і привабливість образу народного співця в поемі “Давня казка”. Значення назви твору, прийомів гумору та сатири.
ІІІ. Чи стала давня казка сучасною?