У чому справжнє щастя? (за оповіданням Олени Пчілки “Сосонка”)
У чому справжнє щастя?
(за оповіданням Олени Пчілки “Сосонка”)
Мене дуже схвилював твір “Сосонка” Олени Пчілки, бо я збагнула, що його зміст набагато глибший, ніж здається на перший погляд. У сосонці я побачила не деревце, яке восени красувалося вічнозеленим вбранням серед сусідок – беріз та липок, що втратили своє листя, а дівчинку, погордливу, самозакохану. На жаль, в наш час є ще такі “красуні”, які цінують у людині лише вбрання. Такою я бачу і сосонку, яка у різдвяному сяйві бажала одного, – хай побачать липки, яка
Але що судилося бідоласі знести! Пройшла мить, і всі прикраси познімані. Розібрана, темна, вона вже нікому не буда потрібна. її навіть кинули надворі, обізвали чепідралом.
Я зробила для себе висновок – кращого за природну красу нічого немає. Хочу звернутися до всіх дівчат свого віку: не треба цінувати понад усе модний одяг та дорогі прикраси! Штучна краса скороминуща! Помічайте своїх подруг, адже вони нічим не гірші за вас, бо справжня краса – у добрих серцях. Тільки треба вміти “читати” ці серця. Зверніть увагу, ніхто із сусідок сосонки не насміхався над нею, коли вона втратила колишню
Сосонку не викинули ті, хто був другом природи – родина Івасика. Вони розуміли, що зовнішня краса – це не головне і в людях, і в речах. Зрештою, це зрозуміла і сосонка.
До лісової красуні прийшло нове життя, радість від якого вона відчула лише тоді, коли стала корисною: “…а ось дарма, що я пожовкла, проте здаюся на користь!” Якби не це деревце, замерз би Івасик, не дійшов би додому. Сосонка, можна сказати, врятувала життя хлопчику. І краса їй для цього зовсім не знадобилася. Тому я вважаю, що справжнє щастя – бути корисною, допомагати людям, нести у світ добро і радість.